Справа № 487/6053/17 05.01.2018 05.01.2018 05.01.2018
Номер провадження: 33/784/20/18
.
"5" січня 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
у складі: головуючої - судді Фаріонової О.М.
за участю секретаря Тимошенка О.С.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Садика Р.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Садика Р.Д. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 грудня 2017 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Згідно постанови судді, 13.11.2017 року о 05:00 год. ОСОБА_1, в м. Миколаєві по пр. Миру 21, керував транспортним засобом ВАЗ 21104 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей погано реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у спеціалізованому медичному закладі, на що він погодився. Згідно висновку Миколаївського обласного наркологічного диспансеру №1847 від 13.11.2017 р. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі через відсутність фізіологічного бажання, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній захисник Садик Р.Д. просить постанову скасувати та закрити провадження за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що в складеному протоколі про адміністративне правопорушення, інспектор УПП м. Миколаєва Зубов П.К., а в подальшому і суд першої інстанції, послався на наявність у ОСОБА_1 «явних» ознак наркотичного сп'яніння. Однак ці ознаки не відповідають дійсності і вимогам нормативно-правових актів, які чітко зазначають такі ознаки. Зазначена поліцейським, та прийнята судом до уваги ознака наркотичного сп'яніння, як поведінка, не відповідає обстановці, взагалі не мала місце та не знайшла свого об'єктивного підтвердження в матеріалах справи. Тому, ОСОБА_1 взагалі ставить під сумнів законність направлення водія до медичного закладу для проведення огляду. Ці факти суддею не з'ясовані та належної оцінки їм не надано.
Апелянт зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься посилань на свідків такого сп'яніння, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а прослідував з поліцейським до медичного закладу, проте через відсутність фізіологічного бажання не зміг здати сечу на аналіз. Він просив взяти інші зразки біологічного середовища, на що йому було усно відмовлено, без обґрунтування такої відмови. На думку апелянта, відсутність фізіологічного бажання здати сечу для дослідження та безпідставне не взяття лікарем інших зразків біологічного середовища (як того вимагає нормативно правова база) невірно розцінюється працівниками поліції та судом як відмова від проходження медичного огляду, що може свідчити про упередженість у винесені рішення.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Садика Р.Д. на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з обласного наркологічного диспансеру, на якому зафіксовано проходження медичного огляду ОСОБА_1, та акт медичного огляду, які витребувані апеляційним судом, встановлено наступне.
Приймаючи рішення, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, та згідно висновку Миколаївського обласного наркологічного диспансеру №1847 від 13.11.2017 р. відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі через відсутність фізіологічного бажання, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
З цими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 в суді стверджував, що жодних наркотичних препаратів ніколи не вживав. Працівники поліції запропонували проїхати до наркологічного диспансеру для медичного огляду на стан сп'яніння. Він не заперечував. Однак, в наркологічному диспансері він не зміг здати сечу у зв'язку з відсутністю фізіологічного бажання. Просив лікаря взяти у нього кров на аналіз, однак лікар цього не зробив.
Зазначені твердження ОСОБА_1 підтверджуються витребуваним та дослідженим апеляційним судом відеозаписом, на якому зафіксовано проходження медичного огляду ОСОБА_1 в обласному наркологічному диспансеру, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погоджувався здати аналіз сечі, довго чекав, але фізіологічного бажання не виникло, тому він просив взяти в нього кров на аналіз, але лікар не зробив цього.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №081339 від 13.11.2017 р. зазначено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: «зіниці очей погано реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці». Однак, у витребуваному апеляційним судом акті медичного огляду ОСОБА_1 зазначено, що таких ознак не виявлено.
Відповідно до п. п. 12, 13 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція), предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у п. 12 цього розділу.
Однак, в порушення зазначених вимог, не зважаючи на неможливість відібрання у ОСОБА_1 для дослідження сечі та його прохання взяти у нього кров для дослідження, лікарем медичного закладу не відібрано іншого біологічного середовища у ОСОБА_1
Відповідно до п. 22 розділу 3 зазначеної Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї інструкції, вважається недійсним. Отже, висновок Миколаївського обласного наркологічного диспансеру №1847 від 13.11.2017 р., який був підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можна вважати належним та допустимим доказом.
Дослідивши докази, апеляційний суд вважає, що до протоколу про адміністративне правопорушення не надано беззаперечних доказів, які б підтверджували обґрунтованість його складання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримався, допустив формальне ставлення до вирішення справи, з'ясував обставини неповно та не всебічно, що загалом призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
З огляду на наведене, висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України є невірними, оскільки в суді не доведено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд , -
Апеляційну скаргу захисника Садика Р.Д. задовольнити.
Постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва 8 грудня 2017 року скасувати та провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя