Справа 484/1063/16-ц
Провадження № 6/484/6/18
про відмову в задоволенні подання
04.01.2018 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі : головуючого судді - Літвіненко Т.Я.
секретар судового засідання - Лянгорт З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську подання старшого державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2
До суду надійшло подання старшого державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист № 2/484/1313/16 від 12.12.2016 року, відносно боржника ОСОБА_2, про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3, на утримання дитини, щомісячно в розмірі 1/8 частини всіх видів доходів, починаючи з 24.03.2016р. та до досягнення нею повноліття, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 17.02.2017р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржнику у визначеному законодавством порядку, однак рішення суду не виконується. Таким чином, боржник рішення суду не виконує, ухиляється від виконання зобов'язань. На підставі викладеного державний виконавець просить суд постановити ухвалу, якою тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту до виконання ним своїх зобов'язань.
Державний виконавець Первомайського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області, ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі та вирішити питання на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
12.12.2016 року, Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, видано виконавчий лист № 2/484/1313/16, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, на утримання неповнолітньої доньки, Анастасії, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в розмірі 1/8 частини всіх видів доходів, починаючи з 24.03.2016р. та до досягнення нею повноліття, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
17.02.2017 року, на підставі вищевказаного виконавчого листа, відкрито виконавче провадження ВП №53425475.
Згідно акту державного виконавця від 10.10.2017 року встановлено, що, боржник проживає за даною адресою. Офіційного доходу чи майна на яке, за законом, можливо звернути стягнення, відсутні. Боржника вдома не було. Був залишений виклик на 18.10.2017р. Однак, за якою саме адресою проживає та був відсутній боржник в акті не вказано та жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримував вказаний виклик державним виконавцем не надано, а матеріали подання не містять.
В поданні державний виконавець вказує, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, однак жодних доказів на підтвердження цього матеріали подання не містять, довідка - рахунок про суму наявної заборгованості за вищевказаним виконавчим листом, станом на теперішній час, відсутня.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Про ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду, у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
В поданні державний виконавець зазначає, що ОСОБА_2, у визначеному законодавством порядку було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, проте, жодних доказів на підтвердження цього суду не надав та матеріали подання не містять, тобто виконавцем не доведено, що боржнику взагалі відомо про наявність відкритого виконавчого провадження стосовно нього.
Крім того, в матеріалах подання відсутні будь - які належні та допустимі докази ухилення боржника від виконання зобов'язання та можливості виїхати за кордон, а також данні про наявність у нього закордонного паспорту.
Сам факт наявної у боржника заборгованості не є підставою вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Також, при обґрунтуванні подання державний виконавець посилається на норми закону, які втратили чинність, зокрема на ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, що є неприпустимим.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що подання необґрунтоване і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 258, 259, 260, 261, 441 ЦПК України, суд
В задоволенні подання старшого державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 про обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею (суддями).
Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.