Справа № 456/3623/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/783/2884/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія: 27
21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.
при секретарі Куцик І.Б.
з участю представника позивача Гнатишак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБнак" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року позов Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "Приват Бнак" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.03.2012 року у розмірі 39731 грн. 24 коп., суми сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн., а вього 41109 грн. 24 коп.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ОСОБА_4. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповно встановлених обставинх справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Звертає увагу, що в заяві-анкеті не зазначено суми кредиту в розмірі 4000 грн. Також звертає увагу, що документи, на підставі яких виданого кредит, виконані не державною мовою. В апеляційній скарзі просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що 14.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством /ПАТ/ Комерційний банк /КБ/ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 4000 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, станом на 31.10.2016 року у відповідача перед банком утворилася заборгованість на загальну суму 39731,24 грн., з яких: 3925,26 грн. - заборгованість за кредитом; 30090,61 - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3347,22 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1868,15 грн. - штраф (процентна складова).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 після отримання кредиту, взяті на себе зобов"язання виконував не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 31.10.2016 року склала 39731,24 грн., та порушення прав позивача, в зв"язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача згаданої заборгованості.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Статтею 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з п.1.27 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні, зокрема, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, то починаючи з 14.03.2012 року ОСОБА_4 було відомо , що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. ОСОБА_4 зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua
Таким чином, договір укладений відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання до зазначених Умов та Правил надання банківських. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. При укладенні договору дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними.
Укладення договору підтверджено сторонами шляхом прийняттям до виконання його умов, а саме: банк приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) відповідачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті банку.
При укладенні вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печаткою банку.
За своєю правовою природою укладений між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_4 договір банківського обслуговування є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. (ч. 1 ст. 1067 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Своїм підписом на анкеті-заяві ОСОБА_4 засвідчив факт укладення з Банком договору банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.
Підписання вказаного договору є прямою та безумовною згодою ОСОБА_4 щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3. та п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг.
Враховуючи вказаний пункт договору Банк 11.10.2013 року встановив кредитний ліміт у розмірі 4000 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Користування вказаним кредитним лімітом ОСОБА_4, підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, що знаходяться в матеріалах справи.
В зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 утворилася заборгованість в сумі 39731.24 грн., яка складається з: 3925.26 грн. - заборгованість за кредитом; 30090.61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3347.22 грн. - заборгованiсть за пенею та комiсiєю; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1868.15 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості, який знаходиться в матеріалах справи.
Доказів, які б спростували вказану позивачем суму боргу відповідач не надав ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.
Судом не приймаються до уваги твердження скаржника про неотримання кредитних коштів, оскільки таке спростовується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_4 здійснено неодноразове зняття готівки та використання кредитних коштів в торгових мережах.
Кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів - платіжних карт, регулюється, зокрема, наступними правовими актами : Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України «Про електронний цифровий підпис», Постановою НБУ № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Сучасний стан економіки та розвиток фінансової системи вимагає інших ( не паперових ) підтверджень видачі кредитних коштів. У Постанові НБУ № 705, зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».
Таким чином, виписка по рахунку є первісні бухгалтерські документи про видачу та використання коштів за Кредитним договором.
Скаржником ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд не надано докази того, що кошти, якими він користувався внесені особисто ним на рахунок.
Судом не приймаються до уваги твердження скаржника про те, що він не був повідомлений про зміну відсоткової ставки, оскільки пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Обов"язок по отриманню виписки про стан картрахунків та про здійснення операцій по картрахункам лежить на позичальнику, як це передбачено п. 1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг.
Таким чином, ОСОБА_4 в порушення Умов та правил надання банківських послуг не скористався своїм обов"язком по отриманню виписки по картрахунку чим позбавив себе можливості своєчасно знайомитись з встановленою банком відсотковою ставкою за користування кредитними коштами та інформацією про зміну її розміру.
Безпідставними є доводи відповідача про те, що в момент укладення договору банківського обслуговування він не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в т.ч. з умовами кредитування, оскільки такі твердження спростовуються його особистим підписом на заяві-анкеті від 14.03.2012, яким він засвідчив своє ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ "Приват Банк". Своїм підписом на заяві ОСОБА_4 взяв на себе зобов"язання виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку http://privatbank.ua.
Необхідно зазначити, що текст Умов та Правил надання банківських послуг розміщено в мережі Інтернет на сайті банку http://privatbank.ua, що свідчить про те, що він є доступним для всіх клієнтів банку, в т.ч. і для ОСОБА_4
Доказів того, що на сайті розміщені інші Умови та Правила, відмінні від доданих до позовної заяви, ОСОБА_4 не надано.
Твердження апелянта про те, що він не володіє російською мовою, а тому йому не зрозуміло зміст Умов та Правил надання банківських послуг викладених російською мовою до уваги судом не приймаються, оскільки незважаючи на такі ОСОБА_4 підписав 14.03.2012 року анкету-заяву зміст якої викладений російською, отримав кредитні картки та користувався кредитним лімітом, що доведено матеріалами справи і скаржником не спростовано.
Також слід зазначити, що згідно з ст. 10 Конституції України Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Також в положеннях ст. 9 Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15.05.2003 року визначено, зокрема:
- передбачити, щоб клопотання і докази, у письмовій чи усній формі, не розглядалися як неприйнятні виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини;
- дозволяти подання документів і доказів регіональними мовами або мовами меншин.
Таким чином, законодавець надає можливість надавати докази мовами меншин.
Доказів розірвання або визнання недійсними умов договору, в тому числі Умов та Правил, викладених російською мовою, скаржником не надано. А навпаки, як підтверджено наведеним, скаржник неодноразово користувався кредитним лімітом як шляхом зняття готівки так і здійсненням розрахунків через каси торговельних точок.
Крім цього, слід зазначити що кредитний договір укладений між приватною юридичною особою та фізичною, і жодна норма права не містить будь -яких застережень щодо застосування виключно української мови при укладені договору де однієї із сторін є приватна структура. Закон України "Про засади державної мовної політики" вступив в силу 03.07.2012 року, а договір ОСОБА_4 підписаний 14.03.2012 року, тобто до набрання чинності вказаного Закону. Якщо у момент укладення договору ОСОБА_4 не володів знаннями російської мови, то він не був позбавлений можливості такий договір не підписувати і тим, більше не отримувати кредитну картку та користуватись кредитним лімітом.
Покликання скаржника про застосування Правової позиції Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі 6-16цс15 на обгрунтування твердження про те, що надані умови та тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору №б/н від 14.03.2012 року судом до уваги не приймаються, оскільки вона не стосується даних правовідносин, а стосуються дотримання письмової форми правочину при застосуванні збільшеного строку позовної давності встановленого в Умовах та Правилах надання банківських послуг як складову частину кредитного договору, про застосування якого відповідачем не заявлялось.
Згідно з ст. ст. 526, 527, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач умов кредитного договору не виконав допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, а згідно розрахунку поданого Банком станом на 31.10.2016 року має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 39731.24 грн., яка складається з: 3925.26 грн. - заборгованість за кредитом; 30090.61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3347.22 грн. - заборгованiсть за пенею та комiсiєю; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1868.15 грн. - штраф (процентна складова).
Сума заборгованості в розмірі 3971,24 грн. утворилася у зв"язку з неналежним виконанням умов договору, який передбачає нарахування відсотків, пені, штрафів, який сторонами був підписаний без будь-яких застережень.
Таким чином, сторони, укладаючи 14.03.2012 року договір, досягли згоди, щодо суми кредиту та його відсоткової ставки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідачем не погашено заборгованість в повному обсязі, у даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору від 14.03.2012 року, що станом на 31.10.2016 року складає 39731,24 грн.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02 січня 2018 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.П. Крайник
Р.В. Савуляк