Справа № 182/6975/17
Провадження № 2/0182/1/2018
Іменем України
04.01.2018 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рунчева О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення авансового платежу і вартості безпідставно набутого майна.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову та просить суд накласти заборону відчуження на 1/3 частини житлового будинку № 26 по вул. Лютнева в м. Дніпро, що належить відповідачеві ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на спадщину за законом, посвідченого 03.11.1995 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори ОСОБА_4
15.12.2017 року набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року.
Згідно п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову , так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, згідно яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1, посилався, що, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заявленого ним позову про стягнення авансового платежу - 194408 грн. і вартості безпідставно набутого майна 40000 грн. тому просив суд накласти заборону відчуження на 1/3 частини житлового будинку № 26 по вул. Лютнева в м. Дніпро, що належить відповідачу ОСОБА_3
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, дата формування 03.01.2018 року, 1/2 частина будинку № 26 по вул. Лютнева в м. Дніпро належить на праві приватної власності ОСОБА_5, згідно договору дарування ВСА № 834291, реєстр № 628, 17.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Вказана інформація в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову щодо належності на момент розгляду заяви 1/3 частини житлового будинку № 26 по вул. Лютнева в м. Дніпро відповідачеві ОСОБА_3 не підтверджена жодним доказом та ґрунтується на припущеннях, доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову позивача також не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-151, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: ОСОБА_7