Справа № 204/6758/16-к
Провадження № 1-кс/204/1059/16
24 жовтня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про незаконне тримання під вартою, поданої у порядку ст.206 КПК України,
20 жовтня 2016 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про незаконне тримання під вартою, поданої у порядку ст.206 КПК України, у якій вона просить суд забезпечити додержання прав підзахисного шляхом його звільнення.
В обґрунтування заяви зазначено, що 21 квітня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засуджений за ч.2 ст.121, ч.1 ст.125 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до останнього був застосований 02.09.2014р. та в подальшому продовжувався до моменту ухвалення вироку кожні два місяці. Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили. 17.05.2015р. захисником, була подана апеляційна скарга. Судом апеляційної інстанції 15.10.2015р. була винесена ухвала, згідно якої вирок суду першої інстанції залишено в силі. Таким чином, вирок набрав законної сили 15.10.2015р. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції заявником була подана касаційна скарга до ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ. Ухвалою суду касаційної інстанції від 14.07.2016р. була скасована ухвала суду апеляційної інстанції та справу направили на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Жодних рішень про запобіжний захист судом не приймалось. В даний час ОСОБА_4 етапований з Жовтоводської УВК в СІЗО м.Дніпропетровська (УВП №4) де останній і знаходиться. Судом касаційної інстанції не вирішувалось питання про продовження строків тримання його під вартою. Також, при поверненні справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про продовження запобіжного заходу. Апеляційний розгляд справи був призначений на 15.09.2016р., тобто вже через більш ніж два місяці після рішення суду касаційної інстанції. Через неможливість сформувати колегію суддів розгляд було відкладено ще на півтора місяці. Жодних клопотань зі сторони обвинувачення про обрання, зміну чи продовження запобіжного заходу не надходило, тому вважає, що її підзахисний ОСОБА_4 знаходиться під вартою без вмотивованого рішення суду, у зв'язку із чим звернулась до суду із даною заявою.
У ході дослідження матеріалів заяви та даних особової справи заявника слідчою суддею встановлено наступне.
Виходячи з положень п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя здійснює у встановленому законом порядку судовий контроль за дотримання прав, свобод і законних інтересів суб'єктів провадження органами досудового розслідування і прокурором при застосуванні ними заходів забезпечення кримінального провадження на досудовому розслідуванні.
Відповідно до ч.1 ст.30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК України.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За ч. 2 ст. 206 КПК України, яка встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, визначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Отже, законодавець чітко визначив, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо негайної доставки до нього особи, яка позбавлена свободи, здійснюється лише в тому разі, якщо отримані слідчим суддею відомості створять у нього обґрунтовану підозру про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
За результатами вивчення поданої заяви в порядку ст. 206 КПК України, на незаконне тримання під вартою, слідчою суддею не отримано відомостей, які б створювали обґрунтовану підозру про те, що останній утримується під вартою за відсутності судового рішення.
Так, судом встановлено, що згідно довідки Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань №4» по особовій справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
Затриманий 02.09.2014р. СВ Новомосковським МВ Дніпропетровської області.
Під вартою за ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.09.2014р.
До Дніпропетровської УВП №4 прибув 05.09.2014р.
Засуджений 21.04.2015р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.121, ч.1 ст.70 КК до 7 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно з ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.10.2016р. вирок залишено без змін.
Початок строку 03.09.2014р., кінець строку 19.01.2021р.
06.11.2015р. прибув до ВК 26 м.Жовті Води згідно до наказу №222/5-12р.
07.08.2016р. прибув до ДУВП №4 на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 14.07.2016р., згідно якої ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.10.2016р. скасувати та призначити новий апеляційний розгляд.
Також, у довідці зазначено, що на теперішній час утримується під вартою у ДСІЗО та рахується за Апеляційним судом Дніпропетровської області.
Згідно з ст.4 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Так, суддя, під час розгляду заяви, поданої у порядку ст. 206 КПК України не вправі давати правову оцінку процесуальним рішенням суду, перебирати на себе права та обов'язки судів вищої ланки.
За таких обставин, слідча суддя не вбачає підстав для постановлення ухвали щодо здійснення доставки ОСОБА_4 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення його свободи.
Після системного аналізу вимог ст.206 КПК України, вимог глави 18 КПК України та вимог ст.ст.373-374 КПК України, слідча суддя приходить до висновку про відсутність обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно утримують в камері Дніпропетровської установи відбування покарань №4.
Тобто, у судовому засіданні було встановлено, що посилання обвинуваченого на незаконність його тримання під вартою у Дніпропетровській установі відбування покарань №4 є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про незаконне тримання під вартою, поданої у порядку ст.206 КПК України, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.3, 30, 206КПК України,
Заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про незаконне тримання під вартою, поданої у порядку ст.206 КПК України залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1