04 січня 2018 року
м. Київ
справа № 2/120-09-4768
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоус В.В. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
учасники справи:
боржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Біодизель Бессарабії"
розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний торговий дім Болград"
про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017
у складі колегії суддів: Білошкап О.В. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Ткаченко Н.Г.
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Біодизель Бессарабії"
про банкрутство,
Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі
№ 2/120-09-4768 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний торговий дім Болград" залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 2/120-09-4768 залишено без змін.
13.12.2017 відповідно до накладної служби кур'єрської доставки до Верховного Суду України було відправлено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний торговий дім Болград" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі № 2/120-09-4768 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.
На обґрунтування зазначених заявником підстав для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 910/27026/14, від 15.03.2017 у справі № 21/45б(9/134б/51б/39б/8б/8б) та копію постанови Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14 (З-1157гс15).
15.12.2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
22.12.2017 на розгляд Верховного Суду відповідно до положень підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ передано заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний торговий дім Болград" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі № 2/120-09-4768.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 22.12.2017 для розгляду заяви у справі № 2/120-09-4768 було визначено колегію суддів у складі: головуючого - Білоуса В.В., суддів: Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.
26.12.2017 суддею Верховного Суду Ткаченко Н.Г. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 2/120-09-4768 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції з 15.12.2017 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2017 заяву судді Ткаченко Н.Г. від 26.12.2017 про самовідвід у розгляді справи № 2/120-09-4768 було задоволено.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівник секретаріату Касаційного господарського суду Верховного суду від 02.01.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 2/120-09-4768 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу між суддями від 02.01.2018 для розгляду заяви у справі № 2/120-09-4768 було визначено колегію суддів у складі: головуючого - Білоуса В.В., суддів: Пєскова В.Г., Погребняка В.Г.
Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що ними не підтверджено неоднаковість застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального законодавства.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як зазначено в матеріалах оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017, ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Біодизель Бессарабії" - арбітражний керуючий Сніткіна І.А. звернулася до суду з заявою про визнання недійсними спірного договору купівлі-продажу майнового комплексу від 13.12.08, укладеного між боржником та товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний торговий дім Болград", на підставі частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки боржником достроково виконано зобов'язання з передачі кредитору цілісного майнового комплексу. Крім того, ліквідатор просила визнати недійсним договір купівлі-продажу (відчуження) частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-БІО" №2-КП від 04.09.2009, посилаючись на те, що жодних реєстраційних змін до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-БІО" №2-КП в частині включення товариства з обмеженою відповідальністю "Біодизель Бессарабії" до складу учасників не було внесено.
Залишаючи без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 2/120-09-4768 Вищий господарський суд України зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу від 13.12.2008 та від 04.09.2009 №2-КП, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Біодизель Бессарабії" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний торговий дім Болград", відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, Вищий господарський суд України зауважив, що висновок апеляційного суду про те, що строк позовної давності, у межах якого ліквідатор могла звернутися з заявою до суду не пропущений є помилковим, оскільки днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення укладання договорів. Однак, суд апеляційної інстанції, встановивши, що арбітражного керуючого Сніткіну І.А. призначено розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю "Біодизель Бессарабії" 05.03.2015 і лише після цієї дати ліквідатор Сніткіна І.А. могла дізнатися про існування спірних угод, правомірно захистив порушене право ліквідатора відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України.
Водночас постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017, на яку посилається заявник як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, Вищий господарський суд України касаційну скаргу Федерації професійних спілок України задовольнив частково. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 910/27026/16 скасував. Справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Оскільки у даній справі суд касаційної інстанції спір остаточно не вирішив, то виходячи з вимог Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року
у справі № 2/120-09-4768, відсутні.
Аналіз змісту постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2017 у справі № 21/45б(9/134б/51б/39б/8б/8б) на яку посилається заявник, як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та оскаржуваної постанови суду касаційної інстанції, яка є предметом перегляду у цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах не є тотожними та прийняті за різних фактичних обставин справи, встановлених судом та за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
Зокрема, у справі, яка переглядається неправомірність звернення ліквідатора до суду з заявою про визнання оскаржуваних договорів купівлі-продажу майнового комплексу недійсними оскаржується в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до початку процедури банкрутства. Тоді як в постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2017 року у справі № 21/45б(9/134б/51б/39б/8б/8б) зазначено, що визнання недійсними договорів купівлі-продажу рухомого майна оскаржується в порядку статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вже в процедурі банкрутства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Однак, колегія суддів не може взяти до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14 (З-1157гс15) з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки постановою Верховного Суду України від 13.01.2016 заяву приватного підприємства "Юридична-інвестиційна група" задоволено частково. Постанову Вищого господарського суду України від 19.08.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2015 у справі № 822/5094/14 було скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.
Оскільки у даній справі Верховний суд України спір остаточно не вирішив, то виходячи з вимог Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, з підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі № 2/120-09-4768, відсутні.
Враховуючи, що факт подібності правовідносин у наведених заявником постановах не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права відсутні.
На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII, статтями 11116, 11117,11121 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -
1. Відмовити у допуску справи № 2/120-09-4768 до провадження Верховного Суду.
2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді В.Г. Пєсков
В.Я. Погребняк