проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"03" січня 2018 р. Справа № 5023/1998/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.
при секретарі судового засідання Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 38-2071/471 від 10.05.2012
ВДВС - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" (вх. №3697 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.17 у справі № 5023/1998/11
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" на дії органу державної виконавчої служби (вх. № 219 від 14 серпня 2017 року) по справі № 5023/1998/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 3 159 002,28 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2017 року по справі № 5023/1998/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2014 року замінено стягувача у виконавчому провадженні при виконанні наказу господарського суду Харківської області 06 червня 2011 року по справі № 5023/1998/11 з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонера компанія "Нафтогаз України") до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 2 568 709,06 грн. інфляційних втрат та 590 293,22 грн. 3% річних, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 15 серпня 2017 року у справі № 5023/1998/11; задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на оскарження; поновлено строк на оскарження при зверненні зі скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 27767232 (№ 14/5-796 від 07.08.2017) по справі № 5023/1998/11; справу № 5023/1998/11 передано на розгляд господарському суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 5023/1998/11 (суддя Калініченко Н.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої, в порядку ст. 121-2 ГПК України (вх. № 219 від 14 серпня 2017 року), - задоволено.
Визнано незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 27767232.
Визнано недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 27767232, яку було винесено 14 липня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2
Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції від 20.11.2017 у справі № 5023/1998/11, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо винесення постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 27767232 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 06.06.2011 у справі № 5023/1998/11.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвала господарського суду Харківської області від 20.11.2017 у справі № 5023/1998/11 прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме пункту 10 частини 1 та частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". Апелянт вважає, що застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих проваджень, де не стягується заборгованість за природний газ з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), є порушенням пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону, який крім стягувачів (постачальників природного газу) НАК «Нафтогаз України», ДК «ОСОБА_1 України», передбачає інших стягувачів, що не є постачальниками природного газу - ПАТ «Укртрансгаз», постачальників електричної енергії, тобто не ставить зупинення вчинення виконавчих дій в залежність від предмету стягування. Таким чином, як зазначає апелянт, дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по зупиненню виконавчого провадження ВП № 27767232 є законними та правомірними.
Учасники процесу не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" та Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
У відповідності до п.9 п.1 Перехідних положень ГПК України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2011 року, рішенням господарського суду Харківської області, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", стягнуто на користь останнього з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 590 293,22 грн. 3% річних, 2 568 709,06 грн. інфляційних (за період з 23.03.08 р. по 23.03.11 р.), 25 500 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
06 червня 2011 року, на примусове виконання вказаного рішення суду, було видано відповідний наказ та направлено на адресу стягувача.
22 липня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 27767232.
14 липня 2017 року головним державним виконавцем Панюковою О.О. було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 5023/1998/11, виданого 06 червня 2011 року, на підставі включення Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з посиланням на п.10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження”.
ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось зі скаргою на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень (а.с. 120-125, т. 1), в якій скаржник просив суд:
- визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 27767232;
- визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 27767232, яку винесено 14.07.2017р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2
Скаргу мотивовано посиланням на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а отже і пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 27767232.
Суд першої інстанції задовольняючи скаргу виходив з того, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/1998/11, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію. Зазначені обставини унеможливлюють застосування до вказаних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а отже і пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 27767232.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд Харківської області правильно встановив, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/1998/11, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію. Однак, апелянт вважає, що всупереч пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», кий не містить вимоги до виду заборгованості, дійшов неправильного висновку, що наявність такого боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», помилково застосувавши до виконавчого провадження № 27767232, за яким не стягується заборгованість за природний газ, частину 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
З приводу наведених КП "Харківські теплові мережі" доводів колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, загалом врегульовано, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження". Так, пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 11 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "ОСОБА_1 України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Згідно ч. 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.17 № 152 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").
Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII (далі - Закон) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення; поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 цього Закону).
Відповідно абз. 5, 8 частини 1 статті 1 цього Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "ОСОБА_1 України".
Спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія (абз. 10 частина 1 статті 1 Закону).
Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен встановити наступні обставини: чи є стягувачем у виконавчому провадженні НАК "Нафтогаз України", її дочірня компанія "ОСОБА_1 України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржником - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення; чи включено боржника до відповідного реєстру; чи стягується за рішенням суду заборгованість такого боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) перед постачальником такого природного газу.
Матеріали справи свідчать, що між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (позивач по справі) та КП "Харківські теплові мережі" (відповідач по справі) 30 вересня 2005 року було укладено договір № 492 про надання послуг по переробці палива (природного газу) в теплову енергію, відповідно до умов якого позивач зобов'язується виконати роботу по виробництву теплової енергії та передати цю енергію відповідачеві, а відповідач - прийматти теплову енергію та сплачувати позивачеві вартість послуг з її переробці, згідно з умовами договору.
Таким чином заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/1998/11, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.
Зазначені обставини унеможливлюють застосування до вказаних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а отже і пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження № 27767232.
Крім того, варто звернути увагу на те, що в абз. 2 постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій державний виконавець, обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, посилається на те, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Тобто фактично мотивувальна частина постанови містить посилання на положення частини 4 статті 34 Закону України “Про виконавче провадження”.
Колегія суддів також звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Конституційного суду України від 13 грудня 2012 у справі №18-рп/2012. Так, зокрема, Конституційний суд України вказав на те, що зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом. Запроваджуючи названий механізм правового регулювання, законодавець установив, що не зупиняється здійснення щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу, внесених до Реєстру, виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (частина третя статті 37 Закону № 606, абзац шостий пункту 3.7 статті 3 Закону № 2711). Крім того, Конституційний Суд України зазначив про те, що наведений перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, не є вичерпним, оскільки підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії. Враховуючи вищевикладене, Конституційний Суд України вирішив, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
За таких обставин, враховуючи, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області у справі № 5023/1998/11 виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію, то ця заборгованість має бути стягнута у загальному порядку.
На підставі викладеного, суд першої інстанції правомірно задовольнив скаргу ПАТ “НАК "Нафтогаз України" на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень та визнав незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 27767232; визнав недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 27767232, яку винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2
Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі суду законнних та обг'рунтованих висновків щодо наявності правових підстав для задоволення скарги ПАТ “НАК "Нафтогаз України" на дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень, в зв'язку з чим підстав для скасовування або зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст.ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.11.17 у справі № 5023/1998/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Медуниця О.Є.