"03" січня 2018 р. Справа № 922/3085/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.
за участю представників:
позивача-Янушевича П.М., за довіреністю від 02.01.2018 р. № 1/0/267-18, Надьонової О.Г., за договором про надання правової допомоги від 30.05.2017 р.;
відповідача - Мудраченка І.В., за договором про надання правової допомоги від 01.11.2017 р.;
секретар судового засідання Казакова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3701 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 р. у справі № 922/3085/17
за позовом Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Черниги Тараса Мироновича, м. Чугуїв Харківської області
про стягнення 32489,81 грн.
Комунальне підприємство "Центр повадження з тваринами" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Черниги Тараса Мироновича про стягнення 32489,81 грн., в тому числі: 20111,89 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди майна від 11.03.2015 р. № 5732 та нарахованих на цю заборгованість 3% річних в сумі 364,72 грн. за період прострочення з 19.10.2016 р. по 03.04.2017 р. Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 12000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 листопада 2017 року у справі № 922/3085/17 (суддя Байбак О.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що починаючи з 27.01.2016 р. автомобіль, який є предметом оренди за договором оренди майна від 11.03.2015 р. № 5732 вибув з володіння відповідача, та фактично перебував у розпорядженні позивача, який відмовлявся передати його відповідачеві, в т.ч. на вимоги останнього, у зв'язку з чим, орендоване майно з часу переходу його в розпорядження позивача 27.01.2016 р. не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає, що відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення останнього від обов'язку вносити орендну плату за весь час, коли орендований автомобіль не міг ним використовуватися, та свідчить про безпідставність вимог позивача щодо її сплати після зазначеної дати в сумі 20111,99 грн. та нарахувань на цю суму 3% річних за період з 27.01.2016 р. по 17.07.2017 р.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 20 листопада 2017 року у справі 922/3085/17 (суддя Байбак О.І.) стягнуто з Фізичної особи - підприємця Черниги Тараса Мироновича на користь Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" 2,05 грн. 3% річних та 38,34 грн. судового збору, з тих підстав, що суд при прийнятті рішення від 13.11.2017 р. надав правову оцінку та виніс відповідне рішення лише щодо позову в частині стягнення 3% річних, нарахованих позивачем за період з 27.01.2016 р. по 17.07.2017 р. тоді як позов в частині стягнення 3% річних, нарахованих за період з 17.12.2015 р. по 26.01.2016 р. залишився фактично нерозглянутим. Також суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, в т.ч. з урахуванням зазначених обставин і т. ін.
Позивач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесулаьного права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на те, що господарський суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність правових підстав для звільнення відповідача від орендної плати за спірний період, в який орендоване майно вибуло з його володіння та знаходилось у розпорядженні позивача, оскільки пунктом 3.4. договору оренди майна від 11.03.2015 р. № 5732 передбачено припинення нарахування орендної плати до підписання акту приймання-передачі автомобіля з оренди чи до моменту розірвання Договору, в той час як відповідний акт не підписано та орендну плату нараховано до розірвання Договору в судовому порядку, орендна плата нарахована не за фактичне користування автомобілем, тоді як Договором не передбачено, що у випадку вилучення автомобіля для технічного огляду орендна плата не нараховується і т. ін.
Представник відповідача в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.
Між позивачем, як орендодавецем, та відповідачем, як орендарем, за погодженням з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради, 11.03.2015 р. укладено договір оренди майна № 5732 (далі за текстом - Договір; а. с. 12-14).
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно - автомобіль АС-G 2705-ВП 6 АПЖ (ГАЗ-2705-ВП, фургон малотонажний), далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі комунального підприємства "Центр поводження з тваринами".
Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації від 10.03.2015 р. № 15.
Згідно з п. 1.2. Договору майно передається в оренду для організації роботи з перевезення тварин.
Відповідно до п. 2.1. Договору набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.
Згідно з п. 2.3. Договору, у разі припинення цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на Орендодавця
Відповідно до п.3.1. Договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 113600,00 грн. станом на 02.02.2015.
Згідно з п. 4.2. Договору орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.5. Договору орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
Згідно з п. 4.8. Договору, орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до умов Договору актом прийому-передачі майна від 11.03.2015 р., позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування рухоме майно - автомобіль АС-G 2705-ВП 6 АПЖ (ГАЗ-2705-ВП, фургон малотоннажний), реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012, вартістю 113600,00 грн.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, 25.01.2016 р. відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив, що для виконання його господарської діяльності в подальшому не планує використовувати об'єкт оренди та просив розірвати договір оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р.
Як свідчить залучена до матеріалів справи нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 16.09.2016 р. (який займав посаду механіка на підприємстві позивача) та пояснення позивача, орендований автомобіль ГАЗ-2705-ВП, реєстраційний номер НОМЕР_1 27.01.2016 р. відповідач пригнав на територію підприємства позивача з метою його передачі відповідачеві у зв'язку з наміром розірвання Договору та проведення на вимогу позивача технічного огляду автомобіля, передав працівнику підприємства відповідача ОСОБА_5 ключі, технічний паспорт на автомобіль та акт прийому передачі автомобіля. За наказом директора підприємства відповідача Шаповалової Ю.Г., даний автомобіль не був прийнятий працівниками підприємства відповідача за актом приймання - передачі, та був перегнаний на підприємство "Ніка" з метою його технічного огляду.
Позивач факт перебування в нього орендованого автомобіля з 27.01.2016 р. не заперечує та підтверджує його, зокрема в письмових і усних поясненнях у справі та в апеляційній скарзі.
Додатковою угодою № 2 до Договору оренди майна від 11.03.2015 р. № 5732 сторони домовились розірвати даний Договір з 28.01.2016 р., здійснивши належні розрахунки за Договором. Проте, дана Додаткова угода не узгоджена з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
При цьому, наданий відповідачем позивачеві акт-прийому передачі орендованого майна від 27.01.2016 р. останнім підписаний не був, та містить підпис лише відповідача.
Як зазначає позивач, непідписання зазначеного акту мало місце у зв'язку з необхідністю встановлення технічного стану автомобіля, який використовувався відповідачем.
Позивачем проведено технічний огляд предмету оренди - автомобіля АС-G 2705-ВП 6 АПЖ (ГАЗ-2705-ВП, фургон малотоннажний) реєстраційний НОМЕР_1, рік випуску 2012, на спеціалізованому СТО "НИКа". Під час огляду автомобіля виявлено несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації за призначенням, та потребують ремонту або заміні.
Відповідно до рахунку - фактури № Д/1-000020 від 30.01.2016 року, попередня вартість відновлювальних робіт склала 19532,76 грн.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 03.02.2016 р., в якому просив лист від 25.01.2016 р. про розірвання договору оренди, акт прийому-передачі орендованого майна вважати недійсними в зв'язку з необхідністю подальшого використання орендованого автомобіля.
04.02.2016 р., від відповідача на ім'я заступника директора Департаменту економіки та комунального майна, начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, надійшло повідомлення щодо відсутності намірів щодо дострокового припинення дії Договору оренди.
Листом від 05.02.2016 р. відповідач просив позивача припинити нарахування орендної плати на час перебування автомобіля у позивача та виконання останнім його капітального ремонту, а також погодився на часткову оплату виконаного ремонту, яку можна віднести до поточного.
Листом від 05.02.2016 р. № 98 позивач звернувся до відповідача з вимогою усунути погіршення предмету оренди - автомобіля ГАЗ-2705-ВП, реєстраційний номер НОМЕР_1 27.01.2016 р., а саме, оплатити роботи, визначені в рахунку - фактурі СТО "Ніка" № Д/1-000020 від 30.01.2016 року, та після цього підписати акт приймання-передачі автомобіля.
Відповідач даних вимог позивача не виконав.
Листом від 24.02.2016 р. відповідач, посилаючись на продовження дії Договору вимагав від позивача повернути йому автомобіль для проведення господарської діяльності.
Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, зазначені вимоги відповідача позивачем не виконано.
Листом від 05.07.2017 р. відповідач зазначив про безпідставність вимог позивача про нарахування орендної плати за період після 27.01.2016 р., оскільки орендований автомобіль з цього часу перебуває у позивача, і останній відмовляється його повернути.
Позивач листом від 26.02.2016 р. вих. № 176 звернувся до відповідача з пропозицією достроково припинити дію Договору шляхом укладення Додаткової угоди до Договору оренди майна № 5732 від 11 березня 2013 року з метою приведення відносин між сторонами у відповідність до вимог чинного законодавства України.
Позивач за свій рахунок відремонтував автомобіль, сплативши за ремонт останнього 24011,28 грн.
Відповідач на пропозицію достроково припинити дію Договору оренди майна № 5732 від 11 березня 2015 року не відреагував, витрати по сплаті ремонту автомобіля не відшкодував позивачеві.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом до відповідача в межах справи 922/1937/16.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 р. у справі № 922/1937/16 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди майна від 11.03.2015 р. № 5723, укладений між позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 24011,28 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2680,08 грн. та 6223,70 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 р. зазначене вище судове рішення від 27.02.2017 р. по справі № 922/1937/16 залишено без змін.
Оскільки судове рішення про розірвання договору оренди майна № 5723 від 11.03.2015 набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, тобто 11.05.2017 р. позивачем здійснено нарахування відповідачу орендної плати за договором до зазначеної дати. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 01.01.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем за договором становила 429,83 грн. та позивач вважає, що з урахуванням проведених відповідачем в подальшому часткових оплат, станом на 11.05.2017 р., вона склала 20111,99 грн.
Обставини нарахування позивачем зазначеної заборгованості та її несплата відповідачем стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про її стягнення разом з нарахованими на неї 3% річних.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що, що починаючи з 27.01.2016 р. автомобіль, який є предметом оренди за договором оренди майна від 11.03.2015 р. № 5732 вибув з володіння відповідача, та фактично перебував у розпорядженні позивача, який відмовлявся передати його відповідачеві, в т.ч. на вимоги останнього, у зв'язку з чим, орендоване майно з часу переходу його в розпорядження позивача 27.01.2016 р. не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає, що відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення останнього від обов'язку вносити орендну плату за весь час, коли орендований автомобіль не міг ним використовуватися, та свідчить про безпідставність вимог позивача щодо її сплати після зазначеної дати в сумі 20111,99 грн. та нарахувань на цю суму 3% річних за період з 27.01.2016 р. по 17.07.2017 р.
Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами п.п. 1, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Пунктом 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
За умовами ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Пунктами 1, 3-4 ст. 13 цього ж закону передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.
Пунктом 1 ст. 19 Цивільного кодексу України передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Статтею 762 Цивільного кодексу України на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату. Аналогічні приписи встановлено Законом України "Про оренду державного і комунального майна".
Разом з тим, ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування(допустимість доказів).
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд першої інстанції правомірно встановив, що сукупністю вищенаведених належних та допустимих доказів та самими учасниками справи ( в тому числі скаржником-позивачем в суді першої та апеляційної інстанції) підтверджуються обставини, що починаючи з 27.01.2016 р. автомобіль, який є предметом оренди з договором оренди майна № 5732 від 11.03.2015 р. вибув з володіння відповідача, та фактично перебував у розпорядженні позивача, який відмовлявся його передати відповідачу, в т.ч. на вимоги останнього, у зв'язку з чим, орендоване майно з часу переходу його у фактичне господарське панування позивача 27.01.2016 р. не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає.
Зазначені обставини відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення останнього від обов'язку вносити орендну плату за весь час, коли орендований автомобіль не міг ним використовуватися, та свідчить про безпідставність вимог позивача щодо її сплати після зазначеної дати в сумі 20111,99 грн. та нарахувань на цю суму 3% річних за період з 27.01.2016 р. по 17.07.2017 р.
При цьому, за змістом наведеної норми зазначені обставини є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати незалежно від того, чи передбачено це договором, тобто на підставі прямої імперативної вказівки закону, яка не надає сторонам право встановити інше у договорі, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність в Договорі відповідної умови та на те, що п. 3.4. Договору передбачено нарахування орендної плати до моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта з оренди.До того ж, зазначений пункт Договору не встановлює будь-яких правил щодо незвільнення орендаря від сплати орендної плати за наведених в ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України обставин, а регулює саме період нарахування орендної плати.
Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив через їх безпідставність посилання позивача на норми статей 10, 17, 18, 19, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки зазначені норми не встановлюють виключень чи особливостей щодо встановленого ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України правила про звільнення орендаря від сплати орендної плати за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтями 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 р. у справі № 922/3085/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Істоміна О.А.