Справа №760/20902/17
Провадження №2-н/760/492/17
11 жовтня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., вивчивши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2,
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення донькою повноліття, тобто до 12 липня 2034 року.
Вивчивши подану заяву, вважаю, що в прийнятті заяви про видачу судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Положеннями ст. 95 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Разом з тим, згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо заявлено вимогу, не передбачено статтею 96 ЦПК України.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року № 14, перелік вимог, визначених частиною першою статті 96 ЦПК, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 ЦПК, підлягають судовому захисту виключно у порядку наказного провадження, оскільки частиною третьою статті 118 ЦПК передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
З урахуванням вищевикладеного, суддя прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини не підлягає розгляду в наказному провадженні, оскільки нормами ст. 96 ЦПК України не передбачено видачі судового наказу про стягнення аліментів у розмірі ? частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей відповідного віку щомісяця, на утримання однієї дитини.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 95, 96, 100, 209, 210 ЦПК України, суддя,
У прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2 - відмовити.
Роз'яснити заявнику його право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у позовному провадженні.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання через Солом'янський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кушнір С.І.