Справа № 369/2191/17
Провадження № 2/369/1866/17
Іменем України
23.10.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Волчка А.Я.
при секретарі - Раситюк М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом в порядку ч. 1 ст. 1212 ЦК України та просив суд стягнути з відповідача кошти в розмірі 21 802 грн. 80 коп., оскільки у нього відсутні підстави для отримання їх по договору за № 06-004707-90 добровільного страхування наземного транспорту від позивача.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.05. 2015 р. між Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-004707-90.
Предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1.
На позачергових Загальних зборах акціонерів 29.09.2016 р. було прийнято рішення змінити назву Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування» на Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Інформація про зміну найменування була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.09.2016 року.
12.10. 2015 року до Позивача звернувся ОСОБА_2 із заявою про подію, що може бути визнана страховою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09.10.2015 р. в м. Києві на вул. Щербакова за участю Застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Opel Kadet», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
Згідно довідки № 74821624, ДТП сталася внаслідок порушення п. 1.3 Правил дорожнього руху України водієм Застрахованого автомобіля ОСОБА_2, та порушення водієм автомобіля «Opel Kadet», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 п. 13.1 ПДР України.
Для з'ясування всіх обставин настання страхового випадку Позивачем 05.11.2015 р. було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва запит на отримання копії постанови суду по ДТП, що мала місце 09.10.2015 р. відносно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
09.12. 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва, у відповідь на запит Позивача, було надіслано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2015 р. по справі № 761/31782/15-п, відповідно до якої матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було повернуто для дооформления в Управління патрульної служби МВС у м. Києві, у зв'язку з неповнотою проведеної перевірки та невідповідністю вимогам діловодства.
Як зазначено в п. 5.3. Умов добровільного страхування наземного транспорту, що є невід'ємним Додатком № 1 до Договору страхування (надалі за текстом - Умови страхування) при настанні страхового випадку Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений Договором та умовами цього Додатку до Договору строк.
26.10. 2015 року відповідач звернувся до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля.
Відповідно п. 10.19.1. Умов страхування Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування і складає страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання Страховиком всіх належним чином оформлених документів, необхідних для встановлення причин, обставин та наслідків події, що має ознаки страхової.
13.12. 2015 року позивач, керуючись п. 7.4.7. Умов страхування, звернувся до Відповідача із листом за вих. № 1033 в якому повідомив, про відстрочення прийняття рішення по справі на строк, необхідний для виконання всіх можливих дій по з'ясуванню обставин страхового випадку, в тому числі отримання відповіді від компетентних органів, але не більше ніж на 3 (три) місяці з дня подання Страхувальником всіх документів.
20.01. 2016 року позивачем було прийнято рішення про виплату на користь Відповідача страхового відшкодування у розмірі 21 802,80 грн.
Згідно з п. 10.19.2. Умов страхування виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 (десяти) робочих днів від дати складання Страховиком страхового акта.
20.01. 2016 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на реквізити, вказані Відповідачем у заяві від 26.10.2015 p., у розмірі 18 805,30 грн. Варто зазначити, що із розміру страхового відшкодування Позивачем було вирахувано 2 997,50 грн. несплачених страхових платежів.
Розмір страхового відшкодування визначався на підставі Звіту № 151/11/15Б від 17.01.2016 р. про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ. Відповідно до даного експертного автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля склала 26 364,12 грн.
22.03.2016р. Позивач повторно звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із запитом щодо отримання копії постанови суду по ДТП, що мала місце 09.10.2015 p., відносно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
У відповідь на запит Позивача, 28.03.2016 р. Шевченківський районний суд м. Києва направив Позивачу постанову по справі № 761/39107/15-п від 25.01.2016 p., відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, що мала місце 09.10.2015 р. в м. Києві на вул. Щербакова за участю Застрахованого автомобіля, під його керуванням, та транспортного засобу «Opel Kadet», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2016 р. по справі № 761/39107/15-п встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме за порушення п. 34.1.3. ПДР України.
Відповідно до п. 34.1.3. ПДР України - горизонтальна розмітка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.
Згідно з п. 34.1. ПДР України, лінії 1.3 перетинати забороняється.
Відповідно до п. 3.1.18. Умов страхування до страхових випадків (випадків, що має ознаки страхового) не відносяться та страхове відшкодування не виплачується у разі настання збитків від пошкодження, знищення та/або втрати застрахованого ТЗ (або ДО), які безпосередньо або побічно спричинені, виникають або збільшуються на території дії/під час/внаслідок порушення ПДР, обумовлених в п. 1.6.7. цього Додатку до Договору, якщо інше не передбачено та не обрано опцію «Розширене страхове покриття» згідно п. 7.4. Договору страхування.
п. 1.6.7. Умов страхування передбачено, що грубими порушеннями водієм Правил дорожнього руху є виїзд на зустрічну смугу дорожнього руху через суцільну смугу, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, окрім заїзду тільки переднім лівим колесом.
Згідно з п. 11.1.7. Умов страхування Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку наявності обставин, передбачених в Розділі 3 цього Додатку до Договору.
Таким чином, на підставі вищевикладеного вбачається, що подія, яка мала місце 09.10.2015 р. в м. Києві на вул. Щербакова за участю Застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_2, у зв'язку з обставинами, які не були відомі Страховику до прийняття рішення по справі, не є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.
Відповідно до п. 7.3.16. Умов страхування - Страхувальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів повернути Страховику виплачене страхове відшкодування (або відповідну його частину), у випадку, якщо буде з'ясовано (виявлено) обставини, які повністю або частково позбавляють Страхувальника права на отримання страхового відшкодування відповідно до умов Договору, умов цього Додатку до Договору та чинного законодавства України.
З огляду на викладене, Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу виплачене страхове відшкодування у розмірі 21 802,80 грн.
На підставі вищевикладеного просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Свроінс Україна» безпідставно набуті кошти у розмірі 21 802,80 грн.
Представник позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
До того ж, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що оскільки встановлена вина водія автомобіля марки «Опель», д/н НОМЕР_3, то враховуючи положення ст. 1188, 1191 ЦК України позивач повинен позовні вимоги пред'являти саме до ОСОБА_3.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в заперечення відповідача на позовну заяву.
Третя особа у судове засідання не з"явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.10.2015 р. в м. Києві на вул. Щербакова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Opel Kadet», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
Також встановлено, що у зв'язку з тим, що згідно довідки № 74821624, ДТП сталася внаслідок порушення п. 1.3 Правил дорожнього руху України водієм Застрахованого автомобіля ОСОБА_2, та порушення водієм автомобіля «Opel Kadet», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 п. 13.1 ПДР України.
Для з'ясування всіх обставин настання страхового випадку Позивачем 05.11.2015 р. було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва запит на отримання копії постанови суду по ДТП, що мала місце 09.10.2015 р. відносно притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
09.12.2015р. Шевченківським районним судом м. Києва, у відповідь на запит Позивача, було надіслано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2015 р. по справі № 761/31782/15-п, відповідно до якої матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП було повернуто для дооформления в Управління патрульної служби МВС у м. Києві, у зв'язку з неповнотою проведеної перевірки та невідповідністю вимогам діловодства.
13.11.2015р. Позивач, керуючись п. 7.4.7. Умов страхування, звернувся до Відповідача із листом за вих. № 1033 в якому повідомив, про відстрочення прийняття рішення по справі на строк, необхідний для виконання всіх можливих дій по з'ясуванню обставин страхового випадку, в тому числі отримання відповіді від компетентних органів, але не більше ніж на 3 (три) місяці з дня подання Страхувальником всіх документів.
20.01.2016р. Позивачем було прийнято рішення про виплату на користь Відповідача страхового відшкодування у розмірі 21 802,80 грн.
Згідно з п. 10.19.2. Умов страхування виплата страхового відшкодування здійснюється не пізніше 10 (десяти) робочих днів від дати складання Страховиком страхового акта.
20.01.2016р. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на реквізити, вказані Відповідачем у заяві від 26.10.2015 p., у розмірі 18 805,30 грн. Варто зазначити, що із розміру страхового відшкодування Позивачем було вирахувано 2 997,50 грн. несплачених страхових платежів.
Розмір страхового відшкодування визначався на підставі Звіту № 151/11/15Б від 17.01.2016 р. про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ. Відповідно до даного експертного автотоварознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля склала 26 364,12 грн.
Позивач, просить стягнути з відповідача перераховану суму посилаючись на ту обставину, що оскільки вина водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП відсутня, то його цивільно-правова відповідальність не настала, в зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для отримання страхових виплат по договору за № 06-004707-90 добровільного страхування наземного транспорту від позивача, а тому кошти в розмірі 21802 грн. 80 коп. є безпідставно отримані відповідачем, а тому враховуючи положення ст. 1212 ЦК України відповідач повинен повернути їх позивачу.
Суд відмічає, що дана позиція заслуговує на увагу, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Статтею 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Частиною 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд зазначає, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2015 року, ДТП сталось в наслідок дій водія автомобіля марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_3, який порушив п.13.1 ПДР України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з відсутністю вини водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП його цивільно-правова відповідальність не настала, а тому у відповідача відсутні підстави для отримання страхових виплат по договору за № 06-004707-90 добровільного страхування наземного транспорту від 20.05. 2015 року.
Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до іншої особи, відповідальної за завдані збитки.
З аналізу зазначених статей вбачається, що у них мова йде про виплати за договором майнового страхування, а у даному випадку виплата була здійсненна на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, а не за договором майнового страхування, в зв'язку з чим застосування ст. 979, 993 ЦК України до правовідносин між сторонами при розгляді даної справи, є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України вбачається, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 цього Кодексу.
З постанови Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13 вбачається, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно ст. 1212 ЦК України зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 статті 11 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду України, який був зроблений 24 вересня 2014 року при розгляді справи № 6-122 цс 14, предметом якої був спір про стягнення безпідставно набутих коштів вбачається, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Проаналізувавши межі заявлених вимог та відповідність їх нормам матеріального права, можна зробити висновок, що відносини, які склалися між позивачем та відповідачем не носять договірний характер.
Крім того, позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 21 802,80 грн. за матеріальну шкоду, яка була заподіяна за відсутності вини страхувальника, а це є неналежною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), а тому є безпідставно сплаченими та набутими відповідачем в порядку ст. 1212 ЦК України.
Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
При доведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову та на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про задоволення позову.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки даний спір вирішено на користь позивача, позов задоволено, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачем.
Керуючись до ст.ст. 15, 16, 1212 ЦК України, ст.ст. 57-60, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Свроінс Україна» безпідставно набуті кошти у розмірі 21 802,80 грн.та судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.Я. Волчко