Справа № 369/1237/17
Провадження № 2-а/369/311/17
Іменем України
20.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючого судді: Волчко А.Я.
за участю секретаря: Раситюк М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенанту поліції Хмарук В.Є. про скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення,-
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Інспектора роти №3 батальйону №№ Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенанту поліції Хмарука В.Є. про скасування постанови про накладення адміністративного правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 січня 2017 року близько 12:10 на розі вулиць Ланжеронівська і Рішельєвська у місті Одесі, позивач ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки BMW, модель Х5, державний номерний знак НОМЕР_1 був зупинений співробітником патрульної поліції інспектором роти № 3, батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенантом поліції Хмаруком В.Є який повідомив, що позивач порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено". До дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено" позивач не доїхав, про що позивач зауважив. Зрозумівши безпідставність звинувачення, інспектор повідомив, що ним скоєно правопорушення відповідно до п. 15.9 Правил дорожнього руху - зупинка на пішохідному переході, де інспектор сам його зупинив. Після цих незаконних звинувачень інспектор перевірив наявність і комплектацію аптечки та вогнегасника, які були наявні та в належному стані, і через відсутність складу правопорушення в його діях, повідомив, що його, все ж таки, буде оштрафовано за порушення п. 2.9. Правил дорожнього руху, де вказано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. та виніс постанову серії ЕАА № 051223 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.б статті 121 КУпАП від 20 січня 2017 року, з якою позивач не погодився.
В даному випадку, за адресою: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, де розташоване Управління патрульної поліції у м. Одесі. Проте, інспектор Хмарук В.Є. положень кодексу не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу.
Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор Хмарук В.Є. порушив його права.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор поліції Хмарук В.Є. не дав мені можливості скористатися своїми правами передбаченими статті 268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, інспектор поліції Хмарук В.Є. проігнорував вимоги ч.2 статті 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог статті 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, винесена з грубим порушенням норм Конституції України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, норм КУпАП, незаконно, необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.
Тому просив визнати дії відповідача - інспектора роти № 3, батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Одесі лейтенанта поліції Хмарука В.Є. щодо складання постанови серії ЕАА № 051223 від 20 січня 2017 р. про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 гривень за порушення ч. 6 статті 121 КУпАП незаконними і такими, що порушують його права і свободи. Визнати постанову серії ЕАА № 051223 від 20 січня 2017 р. про адміністративне правопорушення протправною та скасувати її, апровадження по справі закрити.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов та просив у позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 січня 2017 року близько 12:10 на розі вулиць Ланжеронівська і Рішельєвська у місті Одесі, позивач ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки BMW, модель Х5, державний номерний знак НОМЕР_1 був зупинений співробітником патрульної поліції інспектором роти № 3, батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Одесі лейтенантом поліції Хмаруком В.Є який повідомив, що позивач порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено". До дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено" позивач не доїхав, про що позивач зауважив. Зрозумівши безпідставність звинувачення, інспектор повідомив, що ним скоєно правопорушення відповідно до п. 15.9 Правил дорожнього руху - зупинка на пішохідному переході, де інспектор сам його зупинив. Після цих незаконних звинувачень інспектор перевірив наявність і комплектацію аптечки та вогнегасника, які були наявні та в належному стані, і через відсутність складу правопорушення в його діях, повідомив, що його, все ж таки, буде оштрафовано за порушення п. 2.9. Правил дорожнього руху, де вказано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. та виніс постанову серії ЕАА № 051223 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.б статті121 КУпАП від 20 січня 2017 року, з якою позивач не погодився.
В даному випадку, за адресою: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, де розташоване Управління патрульної поліції у м. Одесі. Проте, інспектор Хмарук В.Є. положень кодексу не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу.
Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор Хмарук В.Є. порушив його права.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор поліції Хмарук В.Є. не дав мені можливості скористатися своїми правами передбаченими статті 268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, інспектор поліції Хмарук В.Є. проігнорував вимоги ч.2 статті 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог статті 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, винесена з грубим порушенням норм Конституції України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, норм КУпАП, незаконно, необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового коллективу; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Діяння повинне бути винним, а саме суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення характеризується умислом або необережністю.
Адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачити.
В порушення вимог статей 251, 280, 283, 284 КУпАП відповідач на місці вчинення правопорушення, не з'ясував всі обставини справи, не з'ясував чи винна особа, яка притягається до відповідальності в його вчиненні адміністративного правопорушення, не залучив до участі свідків та не надав інших доказів, які б підтвердили чи спростували доводи позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином суд приходить до висновку, що обставини, викладені в постанові про адміністративне правопорушення, не знаходять свого підтвердження, а тому вказана постанова - підлягає скасуванню.
В порушення вимог ст.ст.251, 254, 280, 283, 284 КУпАП відповідач на місці вчинення правопорушення, не перевірив доводи позивача щодо непорушення ним ПДР, не залучив до участі свідків, які б підтвердили чи спростували доводи позивача.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції № 1395).
Згідно пункту 4 р.І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121КУпАП.
Відповідно до пункту 1 та 2 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 1, 6 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, в тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, за змістом рішення Конституційного суду України у справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 року розтлумачено неухильне дотримання прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про вчинення адмінправопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хото притягається до адміністративної відповідальності. Випадки скороченого розгляду справи можливе лише у разі фіксації адмінправопорушення на місці, а в інших випадках таких розгляд справ не визначений законом та призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.ст.257,268, 277-280 КУпАП. Також, зазначено, що словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, вказує на місцезнаходження органу, у повноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена ст. 122 Кодексу, розгляду у скороченому провадженні не підлягають.
В свою чергу, у відповідності до ст. 257 Кодексу протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 3.17 Інструкції протокол та матеріали про адміністративне правопорушення протягом доби надаються посадовій особі, уповноваженій розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів на підтвердження того, що відносно позивача оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, суду не надано.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства щодо неможливості скороченого розгляду справ вказаної категорії, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити та постанову у справі про адміністративне правопорушення від 03.02.2017 року в частині притягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення скасувати.
З врахуванням встановлених обставин у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України від 08 квітня 2015 року N 3-рп/2015 суд вважає за необхідне зазначити про оскарження вказаного судового рішення в загальному порядку, визначеному КАС України.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів в спростування позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає їх обгрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 7, 122, 217, 222, 251, 252, 254, 256, 283,287-289 КУпАП України, ст.ст. 2, 6, 9-12, 69,71, 86,158-163, 167, 171-2 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати дії Інспектора роти №3, батальйону №3 - Управління патрульної поліції у м. Одесі лейтенанта поліції Хмарука В.Є. щодо складання постанови серії ЕАА № 051223 від 20 січня 2017 р. про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 гривень за порушення ч. 6 статті 121 КУпАП незаконними.
Визнати постанову серії ЕАА № 051223 від 20 січня 2017 р. про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Волчко А.Я.