1Справа № 335/7543/17 1-кп/335/445/2017
19 грудня 2017 року Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , процесуальних прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358КК України.
Відносно обвинуваченого на стадії досудового розслідування за ухвалою слідчого судді від 25 травня 2017 р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено до 21 грудня 2017 р. включно.
Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого, встановлений ухвалою суду, закінчується, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено і потребує значного часу для розгляду, з огляду на що судом в порядку ст. 331 КПК України поставлене на обговорення учасників процесу питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Процесуальні прокурори у судовому засіданні просили продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінились, а обвинувачений зможе впливати на потерпілих та свідків, які ще не були допитані, перешкодити кримінальному провадженню, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні проти продовження обвинуваченому строку тримання під вартою не заперечували, просили вирішити дане питання на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник потерпілого ПАТ «Укртелеком» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до поданих цивільних позовів просив розглянути справу у його відсутність.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дійшов такого висновку.
Згідно з частиною 3 ст. 331 КПК України, суд, незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому, суд виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 суд враховує: тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується особа, ступінь відповідальності, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме - обвинувачений є особою працездатного віку, за станом здоров'я скарг не має.
У судовому засіданні процесуальними прокурорами доведено обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_6 , він зможе переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, або продовжити злочинну діяльність.
Суд вважає, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, переховуванню та ухиленню обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, на думку суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Таким чином, на даний час продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 повністю відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177, 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час розгляду даного питання.
Отже, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого та вважає за неможливе застосування більш м'якогозапобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, а підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на менш суворий відсутні, виходячи з діючих норм КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, тобто з 19 грудня 2017 р. по 16 лютого 2017 р. включно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 19 грудня 2017 р. по 16 лютого 2018 р. включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2017 р.
Повний текст ухвали оголошено 21 грудня 2017 р. о 10:50 год.
Суддя ОСОБА_1