03 січня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ященко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року, -
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 рокуОСОБА_2 визнано винниму вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 0.2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 320 гривень.
Згідно постанови, ОСОБА_2 12 вересня 2017 року близько о 01 год. 20 хв. в м. Києві по вул. М. Гречка, 6, керував транспортним засобом «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду у лікаря нарколога на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась в присутності свідків. Тим самим ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року та провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_2 посилається на те, що не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та вказує на неврахування суддею тієї обставини, що у протоколі він не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я. А посилання судді на зазначену ним при наданні пояснень у протоколі фразу «відмовився від огляду на стан сп'яніння бо
Справа № 33/796/2991/2017
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Зубець Ю.Г.
Суддя апеляційної інстанції - Ященко М.А.
мав клієнта» не свідчить про відмову від проходження саме цього огляду і в такому порядку. Суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб апелянт має пройти на вимогу поліцейського.
Апелянт також зазначає, що формулювання суті правопорушення є незрозумілими, так, як його виклад складається, з двох частин: 1) керував з ознаками наркотичного сп'яніння; 2) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (якого саме не зазначено). Таким чином, стає незрозумілим, яке саме порушення допустив водій: керування з ознаками наркотичного сп'яніння чи відмовився від проходженні огляду.
На думку ОСОБА_2, твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Також зазначає, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом вини ОСОБА_2
У протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також в протоколі не вказано, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_2. стверджує, що пояснення свідків складені на підготовлених співробітниками поліції шаблонах, що ставить під сумнів присутність при складанні протоколу.
Також апелянт зазначає, що суддя не врахував, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
Крім того, посилається, що його не відсторонювали від керування транспортним засобом, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 вказує і на те, що суддя розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив суд про, що він зареєстрований за іншою адресою, ніж вказано у протоколі: АДРЕСА_1. У зв'язку з чим дана справа підсудна Конотопському міськрайонному суду Сумської області.
Крім того, зазначає, що суддею не враховано, що на даний час ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем та здійснює перевезення, що є його основним заробітком, має на утриманні малолітнього сина.
В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 не з'явилась, повідомлення про час та дату судового засідання були направлені на адресу зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення та адресу, яку зазначив сам ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі, проте повернулись із відділення Укрпошти із зазначенням, що дана особа за вказаною адресою не проживає. На неодноразові дзвінки , здійснені за номером телефону ОСОБА_2, вказаним в його апеляційній скарзі, останній не відповідав.
З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі у судовому засіданні особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2
Перевіривши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі доводи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_2 12 вересня 2017 року близько о 01 год. 20 хв. в м. Києві по вул. М. Гречка, 6, керував транспортним засобом «RenaultLogan» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду у лікаря нарколога на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась в присутності свідків. Тим самим ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252,280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративногоправопорушення, обґрунтовано і вмотивовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, та на законних підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя суду апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вірно встановив суддя суду першої інстанції, винуватість ОСОБА_2 у порушення правил дорожнього руху - відмові від проходження, відповідно до встановленого прядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративні правопорушення, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, що містяться в матеріалах справи (а.с. 2), які підтверджують факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, доводи ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є голослівними, та не підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі чітко не сформульовано, яке саме порушення вчинив ОСОБА_2- керування з ознаками наркотичного сп'яніння чи відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння є такими, що не ґрунтується на матеріалах справи.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З огляду на викладене, суддя апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, і сам ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення вказав, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки був з клієнтом, якого потрібно було відвезти.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в тій частині, що пояснення свідків складені на підготовлених співробітниками поліції шаблонах, що ставить під сумнів присутність свідків, оскільки заборони на використання бланків пояснень свідків не існує, дані пояснення свідками підписані, дані про даних свідків містяться в протоколі про адміністративне правопорушення із підписами останніх.
З огляду на викладене, рішення судді про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ухвалене на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Підстав для закриття провадження по справі за ч.1 ст. 130 КУпАП, у в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, немає.
У зв'язку з цим суддя суду апеляційної інстанції оскаржувану постанову залишає без змін, а апеляційну скаргуОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2017 року, якоюОСОБА_2 визнано винниму вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Ященко