29 грудня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ященко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року, -
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткований мінімумів доходів громадян (що становить 10200,00 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь держави судовий збір у розмірі 320,00 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_2 15 серпня 2017 року о 08 год. 20 хв. в м. Києві по пр. В. Маяковського, 10 керував транспортним засобом марки «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, знижена реакція, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді Бишовець К.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду м. Києва та провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.
Стверджує, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння він не відмовлявся, а висловив свою незгоду з підозрою поліцейського про його знаходження в стані наркотичного сп'яніння, однак до протоколу його незгоду не надали можливості внести.
Справа № 33/796/2896/2017
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Таран Н.Г.
Суддя апеляційної інстанції - Ященко М.А.
Апелянт також стверджує, що у протоколі про адміністративне правопорушення він не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, а використана ним при поясненнях у протоколі фраза «не було часу» не свідчить про відмову від проходження саме цього огляду і в такому порядку.
Також ОСОБА_2 зазначає, що формулювання в протоколі вчиненого ним адміністративного правопорушення є незрозумілими, так як воно складається з двох частин: 1) керував з ознаками наркотичного сп'яніння; 2) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (якого саме не зазначено).
Тому, на думку апелянта, є незрозумілим, яке порушення інкримінується водію: керування з ознаками наркотичного сп'яніння, чи відмова від проходженні огляду.
Зазначає, що не вірне і не чітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже воно йому незрозуміле. Таким чином, твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження дійсно запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом. В протоколі не зазначено, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.
У матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
Для підтвердження стану тверезості після складання протоколу, знайшовши вільний час, він був змушений пройти огляд на стан сп'яніння в загальному порядку, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за №005921,який датований 22.08.2017 року.
Однак, суддя суду першої інстанції, безпідставно не врахував їх при винесенні оскаржуваної постанови.
Також апелянт зазначає, що показання свідків взагалі відсутні, що, на його думку, ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів.
В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 не з'явилась, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином.
З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КУпАП, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі у судовому засіданні особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_2
Перевіривши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі доводи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови, встановлено, що ОСОБА_2 15 серпня 2017 року о 08 год. 20 хв. в м. Києві по пр. В. Маяковського, 10 керував транспортним засобом марки «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, знижена реакція, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252,280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративногоправопорушення, обґрунтовано і вмотивовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, та на законних підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вірно встановив суд першої інстанції, винуватість ОСОБА_2 у порушення правил дорожнього руху - відмові від проходження, відповідно до встановленого прядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративні правопорушення, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП, поясненнями свідків, що містяться в матеріалах справи (а.с. 3), які підтверджують факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також розпискою ОСОБА_4, згідно якої останній зобов'язується доставити автомобіль, яким керував ОСОБА_2 за адресою його постійної стоянки - пр.-т Маяковського, 8 (а.с.4), рапортом інспектора УПП в м. Києві ДПП роти № 3 батальйону № 3 ОСОБА_5 та лейтенанта поліції ОСОБА_6 (а.с.5)
Таким чином, доводи ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є голослівними, та не підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що формулювання суті вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення є незрозумілим,так як неясно які дії йому інкримінуються - керування з ознаками наркотичного сп'яніння чи
відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є такими, що не ґрунтується на матеріалах справи.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_2 не було зауважень щодо зазначеного протоколу, про що свідчить його підпис у протоколі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, і сам ОСОБА_2 в суді першої інстанції вказав, що відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки поспішав.
З огляду на викладене, рішення судді про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ухвалене на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Підстав для закриття провадження по справі за ч.1 ст. 130 КУпАП, у в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, немає.
У зв'язку з цим суддя суду апеляційної інстанції оскаржувану постанову залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподаткований мінімумів доходів громадян (що становить 10200,00 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік- залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.А. Ященко