03.01.2018 Київ К/9901/5032/17 711/5644/16-а
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., судді Берназюка Я. О., судді Гриціва М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Касаційна скарга надійшла 28 грудня 2017 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена ОСОБА_2 23 грудня 2017 року.
З касаційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року за наслідками перегляду постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2016 року, ухваленої у скороченому провадженні.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на момент подання касаційної скарги, постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Будь-яке відхилення від встановленого законом порядку розгляду справ зазначеної категорії (що розглядались за скороченим провадженням), в тому числі й у спосіб касаційного перегляду призведе до порушення принципу правової визначеності.
Принцип верховенства права, закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, судова практика Європейського суду з прав людини передбачає можливість відступу від букви закону, але для цього мають бути виняткові обставини, наявність яких особою, що подає касаційну скаргу не доведено.
Дослідивши касаційну скаргу, суд визначив наступне.
Позовна заява ОСОБА_2 розглядалась судом першої інстанції в порядку скороченого провадження на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на час розгляду вказаної позовної заяви. Згідно з частиною восьмою статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції повинна була розглядатись судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Особа, що подає касаційну скаргу, не вказує в якому порядку було проведено апеляційне провадження. Суд при аналізі тексту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від № 711/5644/16а від 14 вересня 2016 вбачає, що, з урахуванням того, що в тексті відсутні відомості про факт фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке є обов'язковим при розгляді справи за участі сторін, а також враховуючи, що судом не досліджувалися нові докази у справі, колегія суддів прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанції не було змінено спрощеного порядку розгляду справи.
Відповідно до статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на час постановлення ухвали, касаційне оскарження судового рішення є можливим лише у випадках визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Надіслати ОСОБА_2 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя М.І. Гриців