26.12.2017 м. Київ К/9901/36/17 804/6191/16
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 1 лютого 2017 року, яку залишив без змін Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними і скасував рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29 липня 2016 року № 4197/10/04-36-10-01-04 про залишення первинної скарги без розгляду та відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 3 червня 2016 року № 000002/04-83-40 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Головне управління ДФС у Львівській області 12 грудня 2017 року подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.
Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2017 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Верховного Суду Бившеву Л.І.
Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіряючи, чи подана касаційна скарга з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, суддя зважає на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідач до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору.
Органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) звільнених від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI( в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції залишав позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без руху 26 вересня 2016 року, тобто позов зазначена особа подала у вересні 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 378 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378 грн). За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (6 890 грн).
За змістом оскаржених судових рішень позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер, при цьому сума визначеного грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням становить 17000 грн. Тому, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної вимоги немайнового характеру становить 1 378 грн, а ставка судового збору за подання касаційної скарги в цій частині - 1 653,6 грн. (1 378 х 120 % = 1 653,6).
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної вимоги майнового характеру, становить 551,2 грн., а ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги в цій частині - 661,44 грн.
Враховуючи наведене, відповідач при поданні касаційної скарги має сплатити судовий збір в загальній сумі 2 315,04 грн. (1 653,6 + 661,44).
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VII) суддя, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених законом, дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення недоліків, протягом якого відповідач має надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без руху.
Встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Бившева