29.12.2017 Київ К/9901/1263/17 814/1932/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та від 13 листопада 2017 року у справі №814/1932/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоодеський елеватор» до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування рішення від 29 липня 2016 року №98,
19 грудня 2017 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VІІІ), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом викладення його в іншій редакції.
Згідно відбитку поштового штемпелю на конверті касаційна скарга подана 13 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ.
Відповідно до пп. 12 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, які діяли на час її подання, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
1. Строки касаційного оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII), що діяла на момент подання касаційної скарги, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій ухвал Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та від 13 листопада 2017 року, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження. З касаційною скаргою відповідач звернувся лише 13 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень. В обґрунтування клопотання скаржник вказує, що строк на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року ним пропущено з незалежних від нього причин, оскільки копію вказаного судового рішення він не отримував.
Що стосується строку на касаційне оскарження ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скаржником зазначено, що в силу вимог ч. 3 ст. 167, ч. 2 ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII касаційна скарга на вказану ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подано до 13 грудня 2017 року включно. Жодних доказів (копії конверта, супровідного листа тощо) на підтвердження даного клопотання скаржником не надано.
Оскільки касаційна скарга подана після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 212 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII, і скаржник порушує питання про поновлення цього строку, але не надає належних доказів на підтвердження заявленого клопотання, дану касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати строк для подання відповідних доказів поважності причин його пропуску.
2. Підтвердження повноважень особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.
Частиною 7 ст. 56, ч. 2 ст. 58 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII встановлено, що законними представниками органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Кодексу довіреності від імені осіб приватного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи. Довіреності від імені особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності).
Касаційна скарга Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області підписана заступником начальника Управління - начальником відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування, повноважень якого на підписання від імені відповідача касаційної скарги документально не підтверджені.
3. Сплата судового збору.
Частиною 5 ст. 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII було визначено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак, всупереч вимогам ст. 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII скаржником до касаційної скарги документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі не додано.
Підпунктом 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI в редакції Закону України від 17 травня 2017 року №2037-VIII, що діяла на момент подання касаційної скарги, встановлена ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду у розмірі одного
прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що відповідач оскаржує ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та від 13 листопада 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, кожна з яких є окремим судовим рішенням й оскарження в касаційному порядку даних ухвал суду апеляційної інстанції є самостійним об'єктом справляння судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1600 грн.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги, складає 3200 грн. (1600 * 2).
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) 820019; рахунок отримувача - 31213207700007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; призначення платежу - *; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа).
Водночас, скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до розгляду справи по суті з посиланням на обмеженість фінансування Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Таке правове регулювання було передбачено й ч. 1 ст. 88 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII, яка була чинною на час подання касаційної скарги.
Наведенні норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, який є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Проте, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення або відстрочення такої сплати.
Таким чином, клопотання Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати задоволенню не підлягає.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №306/17/16-а як на підставу для звільнення від сплати судового збору є недоречним, оскільки правова позиція висловлена Верховним Судом України у вказаній справі стосується звільнення скаржників від сплати судового збору у справах про адміністративні правопорушення, у той час як у справі що розглядається спірні правовідносини виникли щодо визнання неправомірним та скасування рішення відповідача «Про скасування реєстрації Декларації про початок будівельних робіт».
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 169 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ).
За відсутності документів, які підтверджують повноваження особи, яка подала касаційну скаргу, а також документа про сплату судового збору, касаційну скаргу слід залишити без руху для усунення скаржником зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 248, 332, п. 12 ч. 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та від 13 листопада 2017 року залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб