28.12.2017 Київ К/9901/1567/17 212/5028/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_2,
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320,00 гривень.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яка надійшла для розгляду до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
Згідно з підпунктом 12 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Проаналізувавши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що справа розглянута судами в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 3, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
До юрисдикції адміністративних судів згідно з пунктом 3 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України в зазначеній редакції не віднесено вирішення справ про накладення адміністративних стягнень.
Також слід зазначити, що приведеним вище Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.
Разом із цим, компетенцію адміністративних судів у частині розгляду справ про накладення адміністративних стягнень змінами до процесуального законодавства не розширено, а навпаки процесуальний закон доповнено нормою про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 19 КАС України).
За такого правового регулювання та обставин справи постанова Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року не підлягають касаційному перегляду за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, згідно з частиною другою статті 287, частин третьої, десятої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Тобто, касаційний перегляд постанов, винесених з приводу накладення адміністративного стягнення районним, районним у місті, міським, міськрайонним судом (суддею) або відповідним апеляційним судом, чинним процесуальним законодавством не передбачений.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 333, підпунктом 12 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_2.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх