26.12.2017 Київ К/9901/62/17 817/138/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року по справі № 817/138/17 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Торгово-закупівельна база» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
15 грудня 2017 року до касаційного адміністративного суду Верховного суду надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року по справі № 817/138/17, яка передана судді 20 грудня 2017 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2017 року.
Згідно зі штемпелем на поштовому конверті, скарга направлена до суду касаційної інстанції 13 грудня 2017 року.
Водночас, згідно з пунктом 12 Розділу VІІ «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ (далі - КАС України), яка діє з 15 грудня 2017 року встановлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 213 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ встановлено, що до касаційної скарги окрім іншого додається документ про сплату судового збору, який впротеріч викладеній нормі не доданий особою, яка її подала.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивач є юридичною особою, звернувся до суду в 2017 році та заявив вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо виключення його з реєстру платників єдиного податку та зобов'язання відповідача поновити з 31.12.2016 року в реєстрі платників, тобто позивач заявив вимоги, які взаємопов'язані між собою, а отже є одною вимогою немайнового характеру.
За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка була чинна на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, ставки судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру складають 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600,00 гривень.
При цьому відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1 920 гривень (120% від 1 600), проте особою яка подала касаційну скаргу судовий збір не сплачений, а в прохальній частині касаційної скарги заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням лише на вимоги статті 88 КАС України, проте суд касаційної інстанції не приймає такі посилання як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки ним не надано суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні статті 88 КАС України (норма якої діяла на час звернення до суду з даною касаційною скаргою) про звернення до відповідних органів щодо вирішення питання про виділення додаткових асигнувань для сплати судового збору, або доказів відмови в виділенні таких грошових коштів на відповідні видатки, та не зазначені обґрунтовані підстави, які дають право на пільги щодо сплати судового збору, а в переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні органи Державної фіскальної служби, як особи, які звільнені від сплати судового збору, що обумовлює відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Крім цього суд зазначає, що касаційна скарга підписана представником Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області ОСОБА_1, до якої додана копія довіреності від 13 лютого 2017 року № 1500 на представництво інтересів ОСОБА_1 наведеного податкового органу в установах, підприємствах, в усіх без виключення судах загальної юрисдикції, яка підписана начальником Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, на якій міститься копія печатки, з якої неможливо визначити, до якої установи вона віднесена, а також завірена оригіналом підпису ОСОБА_1, що не відповідає вимогам частини 3 статті 58 КАС України, відповідно до якої довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, тобто наведена норма статті відсилає, що довіреність не може бути у даному випадку підписана та завірена самостійно особою, якій цією ж довіреністю надане право на представництво інтересів такої установи, а тому не може бути прийнята судом як така, що оформлена належним чином.
Щодо визначення процесуального строку, встановленого КАС України для усунення недоліків касаційної скарги суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, відповідно до вимог частини 2 статті 169 КАС України касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 1 920 грн., суму якого сплатити на наступні реквізити: отримувач коштів: УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030102 «Судовий збір за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа), а також належним чином оформлену довіреність у відповідності до частини 3 статті 58 КАС України, або повноваження ОСОБА_1 на засвідачення копії довіреності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 330 КАС України, пунктом 12 Розділу VІІ «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року по справі № 817/138/17, - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині даної ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга у відповідності до частини 4 статті 169 КАС України разом із доданими до неї матеріалами буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Васильєва І.А.