Єдиний унікальний номер 722/1711/17
Номер провадження 1-в/722/2/18
02 січня 2018 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю: прокурора: ОСОБА_3
представника СВК № 67 ОСОБА_4
представника спостережної комісії ОСОБА_5
та в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокиряни Чернівецької області справу за клопотанням засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі,-
Засуджений ОСОБА_6 21.12.2017 року звернувся до суду з клопотанням про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді обмеження волі.
У судовому засіданні засуджений підтримав подане ним клопотання. Пояснив, що вважає себе особою, яка довела що стала на шлях виправлення, а з характеристикою, виданою адміністрацією колонії, не погоджується. Також, не погоджується з тим, що погано відноситься до роботи, адже працює кожен день. Не маючи повної загальної середньої освіти, участі в програмі диференційованого виховного впливу «Освіта» приймати категорично не бажає, вважаючи, що нічому хорошому його там не навчать.
Представник державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_4 , прокурор Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_3 та представник спостережної комісії при Сокирянській районній державній адміністрації ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення даного клопотання, оскільки вважали, що засуджений ОСОБА_6 на даний час не досяг ступеня виправлення, передбаченого ст. 82 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений: вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.10.2011 року за ст.ст. 345 ч. 2, 75 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік; вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 22.05.2012 року за ст.ст. 122 ч. 1 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі; на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року звільнений умовно-достроково; вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 27.11.2015 року за ст. 121 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі, тобто засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25.01.2016 року до засудженого застосовано Закон України від 26.11.2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Кінець строку відбування покарання - 01.06.2021 року.
Відповідно до ч.1 ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинно перевищувати невідбутого строку покарання призначеного вироком.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно п.2 ч.4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
ОСОБА_6 засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину, на даний час відбув більше половини строку призначеного покарання.
Дослідивши документи, надані адміністрацією колонії на запит суду, а також матеріали особової справи засудженого, суд встановив наступне:
Згідно характеристики, затвердженої 27.12.2017 року начальником державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_7 , засуджений ОСОБА_6 в державну установу «Сокирянська виправна колонія (№67)» прибув 15.02.2016 року. По прибуттю до установи і до квітня 2016 року до будь-яких оплачуваних робіт не залучався, до персоналу установи з приводу працевлаштування не звертався. З квітня 2016 року і по даний час працевлаштований верстатником деревообробного обладнання виробничої майстерні установи. З покладеними перед ним змінними завданнями в повному обсязі не справляється у зв'язку з безвідповідальним ставленням до праці. Роботи із самообслуговування та з благоустрою установи виконання покарань виконує неохоче. За час перебування в установі до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заохочень не має. Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідує, реагує на них посередньо. За період відбування покарання отримав спеціальність «Верстатник деревообробних верстатів І розряду», закінчивши навчання у навчальному центрі при установі. За заняте І місце в конкурсі фахової майстерності по даній спеціальності був відзначений керівництвом навчального закладу. Разом з тим, не маючи повної загальної середньої освіти, засуджений категорично відмовляється приймати участь у програмі диференційованого виховного впливу «Освіта» та навчатися у вечірній (змінній) школі, яка функціонує при установі.
Відповідно до наявних в особовій справі засудженого виписок з протоколів засідання комісії відділення з оцінки ступеню виправлення засуджених, засуджений ОСОБА_6 :
-станом на 13.07.2016 року - дотримується вимог режиму (протокол №7 від 13.07.2016 року);
-станом на 13.01.2017 року - дотримується вимог режиму (протокол №1 від 13.01.2017 року).
Довідкою про заохочення та стягнення засудженого підтверджується, що за час відбування покарання ОСОБА_6 жодного разу не заохочений та на нього не накладено жодного дисциплінарного стягнення.
З довідки №452 від 22.12.2017 року судом встановлено, що засуджений ОСОБА_6 з моменту прибуття до СВК щомісячно працював, однак переважно не відпрацьовував в повному обсязі норми виробітку у зв'язку з безвідповідальним відношенням до праці.
Показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 підтверджується, що він працює на посаді майстра виробничої майстерні колонії, в якій засуджений ОСОБА_6 з 22.06.2017 року працює верстатником деревообробних верстатів. Даний засуджений від роботи не відмовляється, однак жодної старанності не проявляє, вважаючи що якщо він вийшов на роботу, то вже відпрацював норму виробітку. Норми виробітку засуджений не виконує переважно із-за неналежного ставлення до роботи. Таке неналежне та безвідповідальне відношення до праці даного засудженого негативно впливає на роботу інших засуджених, які виконують роботу після нього. В листопаді 2017 року до роботи по збиванню ящиків засуджений в числі інших приступив аж після безпосереднього втручання начальника колонії.
Витягом з протоколу №29/2017 року від 14.12.2017 року засідання комісії СВК підтверджується, що даною комісією ОСОБА_6 відмовлено у клопотанні перед судом про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, як особі, яка не довела свого виправлення.
Згідно дослідженої довідки медичної частини державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» від 23.12.2017 року №547 судом встановлено, що ОСОБА_6 , 16.02.2016 року був комісійно оглянутий лікарями медичної частини установи. Діагноз: Залишкові зміни після перенесеного туберкульозу верхніх долей обох легень. Засуджений перебуває на диспансерному нагляді у лікаря терапевта установи. В теперішній час стан здоров'я засудженого задовільний.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Основними засобами виправлення і ресоціалазації засудженого є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В судовому засіданні засуджений підтвердив свою відмову від участі в програмі диференційованого виховного впливу «Освіта».
Таким чином, а також враховуючи думку прокурора, представника ДУ «СВК (№ 67)» та представника спостережної комісії, суд приходить до висновку, що на даний час засуджений ОСОБА_6 не досяг необхідного ступеня виправлення, який дає підстави для висновку, що він став на шлях виправлення. Даний висновок випливає з оцінки сукупності обставин, які встановлені судом: неохоче виконання робіт з благоустрою, відсутність бажання брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, відсутність будь-яких заохочень, безвідповідальне відношення до праці.
При цьому, відповідно до положень ч.1 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці, тоді як ОСОБА_6 несумлінно відносився до праці та більшу частину періоду відбування покарання не відпрацьовував встановлені норми виробітку.
За таких обставин йому не може бути замінена невідбута частина покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі, відповідно у задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.
На підставі ст. 82 КК України, керуючись п.3 ч. 1 ст. 537, ст.539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той самий строк, починаючи з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя Сокирянського
районного суду ОСОБА_1 .