03 січня 2018 р. Справа № 632/1490/17 провадження № 1-кп/632/36/18
/про продовження запобіжного заходу/
03 січня 2018 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт та додані до нього документи по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, -
02.11.2017 з Первомайської місцевої прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, ухвалою судді від 03 листопада 2017 року вказані матеріали призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11.09.2017 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.11.2017 було продовжено. Строк дії запобіжного заходу закінчується 05 січня 2018 року, у зв'язку з чим прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про подовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, впливати на потерпілого, свідків, а тому наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував, просив змінити запобіжний захід на більш м'який у вигляді домашнього арешту. Захисник погодився з думкою свого підзахисного.
Потерпілий заперечував проти зміни запобіжного заходу на більш м'який, просив продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Вирішуючи в даному випадку питання про можливість продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , суд враховує, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачені випадки коли особу може бути позбавлено свободи відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема це може бути здійснено з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (пункт «с»).
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Так, в даній ситуації Кримінально процесуальним кодексом України встановлені випадки і процедура для позбавлення свободи з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
При цьому, судом береться до уваги те, що в даних правовідносинах наявні підстави для продовження тримання під вартою, вони змінились в порівнянні з підставами, які були попередньо покладені в основу для тримання під вартою, і це пояснюється сукупністю таких нових обставин, як:
- саме вагомість наявних доказів, що вже були досліджені при судовому розгляді, а не їх зміст для встановлення винуватості;
- поряд з іншим тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, хоча при цьому суд розуміє, що це не може бути вирішальною і єдиною підставою для продовження строку тримання під вартою, а тому така обставина розглядається в сукупності з іншими;
- вік та стан його здоров'я;
- міцність соціальних зв'язків в місці його проживання;
- відсутність постійного офіційного місця роботи;
- репутацію обвинуваченого;
- майновий стан;
У зв'язку із чим, в даному випадку обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, а тому суд знаходить підстави для продовження строку тримання під вартою, оскільки вказані обставини є наявними і достатніми для цього у відповідності до статей 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 199 КПК.
На даний час підстав для обрання щодо нього інших більш м'яких запобіжних заходів, суд не вбачає, що не позбавляє права ОСОБА_5 порушувати питання про зміну йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, коли відпадуть наведені вище обставини.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що, окрім загальної складності справи, існують особливі обставини, пов'язані з конкретним становищем обвинуваченого, які виправдовують його тримання під вартою протягом такого строку (наприклад рішення у справі «Еререн проти Німеччини» (Ereren v. Germany), заява № 67522/09, пп. 64 та 65, від 6 листопада 2014 року).
Також, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтею 177 та статтею 178 КПК є недоцільним визначити йому розмір застави у кримінальному проваджені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 177, 178, 183, 199, 331, 371, 372 КПК
України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - тримання під вартою в ДУ «Харківська УВП (№ 27)», залишити без змін і вважати продовженим на 60 діб, тобто по 03 березня 2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:ОСОБА_1