03.01.2018
Справа № 642/5653/17
Провадження № 1кп/642/756/17
03 січня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 15 КК України,-
встановив:
у провадженні Ленінського районного суду м.Харкова знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Прокурор вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою, враховуючи те, що підстави передбачені ст. 177 КПК України не відпали.
ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу обраного обвинуваченому у виді тримання під вартою, вказуючи на відсутність підстав передбачених законом. Крім цього, вважали можливим змінити вид запобіжного заходу на такий який не пов'язаний з триманням під вартою, врахувати наявність хроничних хвороб.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи вивчені матеріали, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого або зміни запобіжного заходу на більш м'який, так як маються ризики, враховані слідчим суддею при обранні міри запобіжного заходу. На даний час розгляд у вказаній справі не розпочато, учасники процесу не допитані , а тому суд вважає , що обвинувачений може вплинути на потерпілу та свідків. Крім цього, суд бере до уваги, особу обвинуваченого який є неодноразово судимим, а тому може продовжити свою злочинну діяльність. Крім цього, суд не бере до уваги посилання захисника на наявність у обвинуваченого ряду захворювань, у зв'язку з відсутністю цьому підтверджень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, -
ухвалив:
Продовжити строк тримання під вартою на два місяці відносно обвинуваченого: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до 03.03.2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий