Справа № 639/6026/17
Провадження № 2/639/2392/17
(заочне)
26 грудня 2017року Жовтневий районний суд м. Харкова
в складі : головуючого - судді Труханович В.В.
за участю секретаря - Кричевської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання дій протиправними, зобов'язання скасувати заборгованість, стягнення моральної шкоди, суд
10 жовтня 2017 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання дій протиправними, зобов'язання скасувати заборгованість, стягнення моральної шкоди, в якій просив суд визнати протиправними дії Комунального підприємства «Жилкомсервіс» щодо нарахування заборгованості у розмірі 7 016, 01 грн.; зобов'язати Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» скасувати заборгованість у розмірі 7 016, 01 та списати заборгованість у розмірі 7 016, 01 грн. з особистого рахунку ОСОБА_1; стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1, є власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі - продажу квартири від 30 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Слоневською Д.В.
Згідно п. 11 Договору купівлі - продажу квартири, за угодою сторін «ПОКУПЕЦЬ», тобто ОСОБА_1, бере на себе виплату заборгованості за комунальні платежі від 30 квітня 2013 року.
Таким чином, за усі борги, які виникли до 30 квітня 2013 року, ОСОБА_1, відповідальності не несе.
Після купівлі вказаної квартири, на адресу ОСОБА_1 постійно приходили повідомлення від Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про якусь не відому позивачу заборгованість. Крім того, відповідач постійно надсилає на адресу ОСОБА_1 повідомлення із загрозами, звернеться до суду щодо стягнення заборгованості.
На теперішній час, з причин того, що КП «Жилкомсервіс» надав до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради неправдиві відомості щодо заборгованості за послуги користування житлом, ОСОБА_1 було відмовлено в продовженні субсидії.
Позивач зазначає, що він є інвалідом 1 групи «А», обслуговувати себе самостійно він не має змоги, а тому потребує постійної сторонньої допомоги. Його місячний дохід складає 1600,00 грн.
З 30 квітня 2013 року ОСОБА_1 постійно сплачував вартість комунальних послуг, які визначені Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, у зв'язку із тим, що постійно оформлював субсидію.
Оскільки КП «Жилкомсервіс» незаконно нараховує ОСОБА_1 заборгованість та органи соціального захисту зупинили субсидію, у ОСОБА_1 почала виникати заборгованість перед іншими комунальними підприємствами, а саме КП «Харківські теплові мережі».
Так, ОСОБА_1 вважає, що КП «Жилкомсервіс» діє в супереч чинного законодавства.
Представник позивача - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 06.10.2017 року, в судовому засіданні заявлений позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача - КП «Жилкомсервіс» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечував і представник позивача.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
В судовому засіданні було встановлено,що ОСОБА_1, є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі - продажу квартири від 30 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Слоневською Д.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1831. ( а.с. 11)
Відповідно до п. 11 вказаного договору за згодою сторін «Покупець» бере на себе виплату заборгованості за комунальними платежами від 30 квітня 2013 року.
Позивач зазначає, що на теперішній час, КП «Жилкомсервіс» постійно надсилає на його адресу повідомлення про наявність заборгованості із вимогою про її погашення. (а.с. 12, 13, 14, 15, 16, 17)
Окрім того позивач зазначає, що з причин того, що КП «Жилкомсервіс» надав до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради неправдиві відомості щодо заборгованості за послуги користування житлом, ОСОБА_1 було відмовлено в продовженні субсидії.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права в судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що отримані ним письмові повідомлення КП «Жилкомсервіс» та квитанції є неправомірними і що КП «Жилкомсервіс» своїм письмовим повідомлення та квитанціями, які на думку позивача є неправомірними, порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Позивачем не надано до суду доказів, які б давали підставу дійти до висновку, що КП «Жилкомсервіс», як виконавець з надання житлово-комунальних послуг, не мав права повідомляти позивача, який є споживачем таких послуг, про стан розрахунків, про права і обов'язки у взаємовідносинах виконавця і споживача таких послуг.
Суд приходить до висновку, що оскаржені дії відповідача по нарахуванню боргу мають інформативний зміст з метою спонукати його до погашення заборгованості і станом на час розгляду справи в суді рішення про відключення квартири споживача не приймалося, підприємство продовжує надавати послуги і до цього часу з позовом до суду про стягнення заборгованості не зверталося.
Отже, саме по собі вручене споживачу повідомлення про стан розрахунків, про наявність, виходячи зі здійснених абонентським відділом підприємства розрахунків, заборгованості з оплати послуг, про необхідність їх погашення та про наміри виконавця звернутися до відповідача мають інформативний зміст і не змінює обсяг прав та обов'язків позивача.
Відповідно до вимог ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Щодо списання боргу з особового рахунку позивача, то суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до дня його ліквідації. Питання організації бухгалтерського на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи)
Відповідно до законодавства та установчих документів. При цьому підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних: розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вищевказаного Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, виходить з того, що чинним законодавством не визначено механізму списання чи скасування боргу, а така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості та вимогах, що направляються на адресу споживачів послуг, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку, що факт наполягання відповідача на такому обов'язку без подання ним позову про стягнення заборгованості, не порушує цивільних прав та обов'язків позивача.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, п. п. 2, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій в ідповідача щодо нарахування боргу за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення йому була завдана моральна шкода.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У матеріалах справи відсутні відповідні докази, позивачем не доведено, що саме внаслідок направлення на йому адресу квитанцій про оплату коштів за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, призвело до завдання моральної шкоди позивачеві. За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскільки позивачем також не доведено підставності заявлених вимог.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 12, 13, 78, 81 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 231, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі», ст.8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 2, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про визнання дій протиправними, зобов'язання скасувати заборгованість, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текс рішення складено 03.01.2018 року.
Суддя В.В. Труханович