02 січня 2018 року Справа № 425/2158/17
Провадження № 2-а/414/1/2018
Кремінський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Ковальова В.М., за участю секретаря Пугачової К.О., за відсутністю сторін, розглянувши у приміщенні Кремінського районного суду Луганської області в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 22 серпня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого він посилається на те, що він з 22 березня 1993 року по 29 березня 2017 року працював суддею Рубіжанського міського суду Луганської області. При його звільненні відповідач 30 березня 2017 року нарахував та призначив йому довічне грошове утримання у розмірі 88 %. Кремінський районний суд постановою від 04 вересня 2017 року зобов'язав відповідача здійснити перерахунок довічного утримання у розмірі 90 %, але відповідач безпідставно не звільняє його від сплати податку, тому просить визнати такі дії неправомірними, зобов'язати звільнити від сплати податку його щомісячне довічне утримання з моменту звернення - з 30 березня 2017 року, зробити перерахунок та повернути сплачений податок з вказаної дати та стягнути моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. Справу просив розглянути за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 22 листопада 2017 року надала суду заперечення, яке обґрунтовується наступним змістом. Щомісячне довічне грошове утримання позивача перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому відповідно до п.п. 164-2.19 ст. 164 Податкового Кодексу України не має правових підстав для повернення сплаченого податку. Також просить розглянути справу за її відсутності.
Розглянувши справу у порядку п.10 Перехідних положень до КАС України та ст. 263 цього Кодексу за правилами письмового провадження, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити частково.
Відповідно до копії трудової книжки (а.с.13-17), рішення Вищої ради правосуддя (а.с.26), наказу голови Рубіжанського міського суду (а.с.27), постанови Кремінського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року, залишеної Донецьким апеляційним адміністративним судом ухвалою від 11 жовтня 2017 року без змін, ОСОБА_1 працював на посаді судді Рубіжанського міського суду Луганської області і він має право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 %. Позивач 08 серпня 2017 року звернувся до відповідача про звільнення від сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання та повернення сплаченого податку, але 17 серпня 2017 року отримав відмову.
Відповідно до п.п. «е». п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) неподаткового доходу платника податків не включаються доходи, як «розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання» яке отримує платник податку з ПФУ України або з бюджету згідно до закону, а також з інших джерел і такі пенсії не оподатковуються податком.
Згідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Гарантії незалежності суддів закріплені у тому числі в п.14 ч. 1 ст.92, ч.1 ст. 126 Основного Закону держави та в п.8 ч. 4 ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року зі змінами, відповідно до яких їх незалежність забезпечуються окремим фінансуванням, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Не дозволяється звуження визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Про незалежність судових органів вказується в Основних принципах незалежності судових органів, які закріплені в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року, Процедурі ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затвердженими 24 травня 1989 року Резолюцієй 1989/60 Економічної та Соціальної Ради ООН, Європейської хартії щодо закону про статус суддів від 10 липня 1998 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам відносно суддів: незалежність, ефективність та зобов'язаність від 17 листопада 2010 року № 12 та додатку до неї. Де вказано, що оплата судді повинна відповідати їх посаді, а також повинна бути достатньою, щоби захистити їх від дій стимулів, з яких можливо впливати на їх рішення, а також гарантій виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які повинні відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
В ч.2 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року зі змінами передбачені підстави отримання суддею у відставці пенсії або довічного грошового забезпечення.
Постанова КМУ «Про оплату праці та щомісячним грошовим утриманням суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 зі змінами містять приписи щодо матеріального, соціального забезпечення суддів, у тому числі щомісячному грошовому утриманні. Особливість щомісячного грошового утримання складається з того, що воно не є складовою заробітної плати судді. Вказане утримання встановлюється у зв'язку з виконанням суддею своїх обов'язків із здійсненням незалежного та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове отримання судді у відставці є належним утриманням судді після закінчення виконання ним своїх професійних обов'язків і є особливою формою його соціального забезпечення.
Це відповідає правовій позиції КСУ від 11 жовтня 2005 року, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячної звільненою від сплати податків грошової виплати, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.
В рішенні КСУ від 14 грудня 2011 року справа № 1-33/2011 щодо тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься в п.п. «е» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст.165 ПК України вказано, що не може бути оподатковано щомісячне довічне грошове утримання. Фінансування судів забезпечується виключно з Державного бюджету України, а щомісячне довічне грошове отримання судді у відставці виплачується органами ПФУ за рахунок Державного бюджету України. Крім того суд вказав, що поняття «щомісячне довічне грошове утримання» визначає неоподатковану податком грошову виплату як судді, який має право на відставку та продовжує працювати на цій посаді і отримає її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового забезпечення, так і судді у відставці, який отримує це забезпечення з ПФУ за рахунок коштів Державного бюджету України.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з наступного. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги витрачанням свого часу на звернення до відповідача, погіршенням свого здоров'я, у зв'язку з чим мало часу приділяє уваги дітям та онукам. Доказів обґрунтування своєї позиції він не надав, тому суд в цій частині не бачить підстав для задоволення. вимог.
Соціальне утримання судді у відставці регулювалося також раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (надалі Закон) гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 11 Закону міститься у п.8 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, де зазначено, що частиною третьою статті 11 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим. Це положення кореспондується з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Зазначені положення узгоджуються з вимогами міжнародних актів про незалежність суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, які є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. За своїм конституційним змістом вони встановлюють принцип заборони скасування чи зниження досягнутого рівня змісту та обсягу гарантій незалежності суддів. Тому положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» необхідно розглядати у контексті статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу щодо незалежності суддів, у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.
Також Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 офіційно розтлумачив поняття «щомісячне довічне грошове утримання». Зокрема таке поняття означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного Фонду України.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону, а також і інших редакціях, судді у відставці, які мають стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж 90% заробітку судді.
До постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня.2005 року № 865 постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 54 було внесено зміни та доповнено абзацом другим пункт 3-1, згідно якого до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років.
Ця постанова згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року № 1097 втратила чинність.
Зазначене висловлено і у згаданому вище Рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року.
Крім того необхідно також враховувати, що Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, в тому числі й частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.
Цим Рішенням вказано порядок його виконання в цій частині окремо: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 245З-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 245З-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі його грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Таким чином, позивач, відставка якого прийнята, має право на призначення йому довічного грошового утримання без оподаткування його доходу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ст. 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідач порушив права позивача гарантовані Конституцією України на пенсійне забезпечення та достатній рівень життя, тому оскаржувані дії відповідача суд вважає протиправними.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституцією України та законами України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається - стаття 22 Конституції України.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково та визнати протиправними дії відповідача щодо оподаткування його грошового утримання.
Матеріалами справи підтверджується, що з заявою позивач до відповідача звернувся 08 серпня 2017 року, тому право у нього виникло з 01 серпня 2017 року.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у загальному розмірі 1 280 грн., який відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог, тобто у розмірі 640 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 205, 242-246, 250, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не звільнення ОСОБА_1 від сплати податку з щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області звільнити ОСОБА_1 від сплати податку щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зробити перерахунок та повернути ОСОБА_1 сплачений податок в розмірі 19,5 % щомісячно, починаючи з 01 серпня 2017 року.
В іншій частині вимог відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Стягнути з Рубіжанського об'єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Ковальов