Апеляційний суд Кіровоградської області
справа № 405/6996/16-ц
№ провадження 22-ц/781/2250/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Бугайченко Т. А.
Доповідач Головань А. М.
Іменем України
27.12.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді: Голованя А.М.,
суддів: Гайсюка О.,В., Мурашка С.І.,
за участю секретаря Діманової Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості,
У вересні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № МВ-171/2007 від 05 липня 2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 65 000 грн. на строк до 01 липня 2010 року, однак порушив умови договору та норми закону, які регулюють дані відносини.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 05 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір поруки.
Відповідач умови кредитного договору не виконав, кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим допустив утворення заборгованості, станом на 19 вересня 2016 року на загальну суму 90 000 грн., з яких 24 010,71 грн. заборгованість за кредитом, 37 865,69 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 28 123,60 грн. заборгованість за пенею.
Посилаючись на це, ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути цю суму з відповідачів на свою користь.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне, не всебічне та необ'єктивне дослідження судом матеріалів справи, неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «Приватбанк» підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідачів висловила заперечення щодо скарги.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Але судом не встановлені та не викладені в рішенні всі обставини справи, на основі яких можна зробити висновок про те, чи порушені права позивача і коли саме, та в якій мірі, та чи підлягають вони судовому захисту.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яке в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № МВ-171/2007, згідно умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит в сумі 65 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені договором строки.( а.с. 10)
Термін повернення кредиту, відсотків і винагороди визначено відповідно графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, але не пізніше 01 липня 2010 року (а.с. 10).
Строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років (а.с. 12).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором 05 липня 2007 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № МВ-171-01/2007, відповідно до якого ОСОБА_5, як поручитель, зобов'язалась перед банком, як кредитором, відповідати по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору.
Відповідно п.11 вказаного договору, сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 16).
Відповідач умови кредитного договору не виконав, кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим допустив утворення заборгованості, станом на 19 вересня 2016 року на загальну суму 90 000 грн., з яких 24 010,71 грн. заборгованість за кредитом, 37 865,69 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 28 123,60 грн. заборгованість за пенею.
За змістом частини 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи представник відповідачів подала до суду першої інстанції письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.(а.с. 123)
Таким чином, оскільки строком погашення кредиту визначено 01 липня 2010 року, а банк з позовом до суду звернувся 25.09.2016 року, відповідач в суді першої інстанції подав заяву про застосування позовної давності, визначений сторонами строк позовної давності у п'ять років сплив, поважних причин для поновлення такого строку ПАТ КБ «Приватбанк» не навів, тому є всі підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог заявлених до позичальника.
Разом з тим, що хоча і закінчився строк дії кредитного договору, суд першої інстанції повинен був звернути увагу на положення частини першої статті 1048 ЦК України, згідно якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Тому, слід дійти висновку про обов'язковість визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України в межах позовної давності 25.09.2011 по 19 вересня 2016 року, яка розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] х [облікова ставка НБУ (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів] :
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
24010,71грн.25.09.201119.09.2016
Розрахунок процентів
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Проценти
25.09.201122.03.201218024 010.007.757.75915.14
23.03.201209.06.201344424 010.007.57.52 190.50
10.06.201312.08.20136424 010.0077294.70
13.08.201314.04.201424524 010.006.56.51 047.56
15.04.201416.07.20149324 010.009.59.5581.17
17.07.201412.11.201411924 010.0012.512.5978.49
13.11.201405.02.20158524 010.001414782.79
06.02.201503.03.20152624 010.0019.519.5333.51
04.03.201527.08.201517724 010.0030303 492.96
28.08.201524.09.20152824 010.002727497.30
25.09.201521.04.201621024 010.0022223 030.77
22.04.201626.05.20163524 010.001919436.25
27.05.201623.06.20162824 010.001818330.63
24.06.201628.07.20163524 010.0016.516.5378.85
29.07.201615.09.20164924 010.0015.515.5498.24
16.09.201619.09.2016424 010.00151539.36
Всього: 15 828.22
Відтак заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача за вказані періоди складає 15 828.22 грн.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеної в постанові 6-1412цс16 від 09 вересня 2016 року.
Що стосується вимог заявлених до поручителя, то, оскільки кредитним договором передбачено повернення кредитних коштів та сплату відсотків і винагороди не пізніше 01 липня 2010 року, тому початок перебігу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України строку, протягом якого кредитор зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя, розпочався з 02 липня 2010 року.
Письмова вимога до поручителя про погашення боргу за кредитним договором була направлена позивачем 25 листопада 2016 року, тобто після спливу шестимісячного строку.
Таким чином, ураховуючи, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не пред'явив вимогу до поручителя зобов'язання за договором поруки припинилися.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що у квітні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звертався з позовом до позичальника, у зв'язку з чим було ухвалено 02 серпня 2012 року судове рішення про звернення стягнення на автомобіль, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року є підтвердженням переривання позовної давності не є належним прикладом для її застосування до спірних правовідносин, оскільки у згаданій справі ВС України дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
При цьому, слід зазначити, що згідно правової позиції Верховного суду України 544/525/15-ц від 24 травня 2017 року перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Позаяк предметом спору в наданому суду рішенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2012 року було звернення стягнення на заставне майно - автомобіль, а натомість у справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, що є іншою матеріально-правовою вимогою, тому немає підстав вважати, що строк позовної давності було перервано.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути документально підтверджені витрати понесені позивачем по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволених вимог у розмірі 930,35 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 15 828.22 грн. та судовий збір в розмірі 930,35 грн.
В задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 02.01.2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: