Справа № 344/17378/17
Провадження № 1-кс/344/5183/17
29 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017090010005064 від 09.12.2017, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010005064 від 09.12.2017 за фактом вчинення розпусних дій вчинених щодо малолітньої та статевих зносин з неповнолітньою ОСОБА_6 її батьком ОСОБА_5 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 152 КК України.
Матеріалами клопотання зазначається, що з кінця травня 2016 року до початку грудня 2017 року ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 , неодноразово, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вчиняв розпусні дії, щодо своєї малолітньої та у подальшому неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, 28.12.2017 близько 16:30 год., ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з прямим умислом на вступ у статеві зносини зі своєю неповнолітньою донькою проти її волі, із застосуванням психологічного насильства і погрози застосування фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої через юний вік, вступив у статеві зносини зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в супереч її волі.
28.12.2017 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , українець, одружений, приватний підприємець, не судимий, проживає разом з дружиною ОСОБА_7 , 1983 року народження, неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 , 2003 року народження та малолітнім сином ОСОБА_8 , 2013 року народження, затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
29.12.2017р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 152 КК України, обґрунтованість якої на думку слідчого повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Матеріалами клопотання також зазначено, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_6 : переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, а також продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення. З викладеного вище вбачається, що підозрюваний усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, крім того може незаконно впливати на свідків, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи наведені ризики, репутацію підозрюваного, факт того, що ним було вчинено тяжкий злочин, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешту - неможливе.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.
Захисник в судовому засіданні просив обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З матеріалів клопотання вбачається, злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 вчинений проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких відповідно до ч. 2 ст. 156 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, ч. 3 ст. 152 КК України - від семи до дванадцяти.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.2 ст.156, ч. 3 ст. 152 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків, одруженого, раніше не судимого.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, який рахувати з моменту фактичного затримання, без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 27 лютого 2018 року включно без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1 .
Повний текст ухвали складено 03 січня 2018 року.