Справа № 215/5427/17
2/215/2366/17
26 грудня 2017 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
В складі: головуючого судді Коноваленка М.І.
секретар судового засідання - Махоня Н.Ю.
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
представник відповідача - Доценко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди,-
04.12.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України - 460800 грн. моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності (а.с.1-10, 42-43).
В обґрунтування вказує, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час машиністом конвеєра та машиністом насосних установок на ПрАТ нею отримані хронічні професійні захворювання - радикулопітія білатеральна попереково - крижова, на фоні остеохондрозу, спондилотрозу, шийна справа на фоні остеохондрозу шийного відділу хребта та інш., зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, та інш., хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість 1 ступеню, які відповідно до акту розслідування від 29.08.2017 р. виникли з вини роботодавця.
Згідно висновку МСЕК від 30.10.2017 р. вперше позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65 % по трьом профзахворюванням, безстроково, та третя група інвалідності.
Вважає, що їй не було забезпечено безпечних умов праці, вона втратила працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, вона відчуває постійний біль у шийному та попереково - крижовому відділах хребта, біль та обмеження об»єму рухів у плечових, ліктьових і колінних суглобах, кашель з мокротинням, задуху в грудній клітці, зниження слуху, головний біль, запаморочення , обмежена в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує її нормальні життєві зв'язки.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав.
Представник ПрАТ за довіреністю Доценко Т.В. позов не визнала, надала письмові заперечення, які підтримала в судовому засіданні. Вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров'я. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення факту матеріальної шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 26.07.1988 р. по 30.10.2017 року позивач працював на ПрАТ машиністом конвеєра та машиністом насосних установок, більше 29 років а.с.15-18.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 29.08.2017 р., а.с.29-32, позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання:, - радикулопітія білатеральна попереково - крижова, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії, легенева недостатність першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість 1 ступеню.
Позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65%, та третя група інвалідності, згідно висновку МСЕК від 30.10.2017 р.- безстроково по трьом профзахворюванням, а.с.33.
З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає,що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Так, згідно ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачу як вказувалося раніше згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 29.08.2017 р., а.с.29-32, встановлені хронічні професійні захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів шуму, важкості праці, пилу середовища та трудового процесу. Умови виробничого середовища та важкість праці машиніста конвеєра та машиніста насосних установок до 3 класу 1-2 ступеню шкідливості.
Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 29 років.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов'язаного з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, фізичних і моральних страждань позивача в зв'язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються висновками МСЕК а.с.22-23,33 позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 35 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.
Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.
У відповідності зі ст.79, 88 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 640.000 грн.
На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,27,31,60, 79,84,88, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» Ікод 00191023 на користь ОСОБА_1 ІН НОМЕР_1 - 35000 /тридцять п'ять тисяч/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - 640.00 грн. судового збору на користь держави.
Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його проголошення. Так як в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.