Справа № 206/14/17
Провадження № 1-кп/206/104/17
08.09.2017року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у залі суду в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №120160400030000166 від 16.03.2016 року відносно ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 120160400030000166 від 16.03.2016 року відносно ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні суд захисник - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про встановлення розумного строку для сторони обвинувачення щодо подання доказів стосовно ОСОБА_5 , для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження розумного строку.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання своо захисника, просив зажовольнити.
Прокурор заперечував, вважаючи дане клопотання безпідставним.
Вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так з 04.01.2017 року в провадженні суду знаходиться вищезазначене кримінальне провадження, 23.02.2017 року обвинувальний акт призначено до розгляду та з того часу в судових засіданнях було допитано лише двох свідків ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), хоча згідно реєстрів матеріалів досудовго розслідування у якості свідків було допитано 4 особи, які станом на 08.09.2017 року ще не допитані.
Отже суд позбавлений можливості допитати належним чином свідків в судовому засіданні, крім того обов'язок доказвання обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається в даному випадку на прокурора, проте стороною обвинувачення не вжито заходів для розгляду кримінального провадження у розумінні положень про розумність строків.
А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 114 КПК України, суд вважає за доцільне для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку встановити строк для подачі до суду доказів у інкримінованих кримінальних правопорушеннях.
Для визначення розумності строків кримінального провадження важливе значення має не тільки судове провадження у суді першої інстанції, а й провадження в апеляційній та касаційній інстанціях. У п.97 рішення ЄСПЛ від 16.09.2010р. у справі «Вітрук проти України» зазначено, що «в кримінальних справах «розумний строк», передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з того часу, коли особі було «пред'явлено обвинувачення», тобто, іншими словами, з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце «суттєве погіршення становища [підозрюваного]», чи ні. Щодо закінчення «відповідного строку», то в кримінальних справах період, передбачений п.1 ст.6 Конвенції, включає весь строк провадження у справі, у тому числі перегляд рішення в апеляції (п.70 рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine))».
Критерієм оцінювання розумності строку є складність справи, що може бути зумовлена як фактичними обставинами справи, так і різними правовими аспектами, пов'язаними зі справою опосередковано. Складність справи визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених, підсудних та інкримінованих епізодів злочинної діяльності, характеру фактичних даних, що підлягають встановленню, кількості учасників справи (потерпілих, свідків), обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового слідства, забезпечення допомоги перекладача, об'єднання матеріалів справи тощо.
У п.116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009р. у справі «Вергельський проти України» зазначено: «розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів». При цьому ЄСПЛ зазначає, що відкладення розгляду справи, призначення і проведення експертизи, участь судді в розгляді інших справ, повернення кримінальної справи прокуророві з метою усунення допущених порушень кримінально-процесуального законодавства самі по собі не суперечать чинному законодавству, але не можуть призводити до порушення права особи на судочинство в розумний строк (рішення ЄСПЛ від 13.07.1983р. у справі «Цимерман і Штайген проти Швейцарії»). Не може також бути виправданням збільшення строків судового розгляду відсутність достатньої кількості суддів та їх перевантаженість. Згідно з позицією ЄСПЛ Конвенція покладає на держави-учасниці обов'язок організувати свою судову систему таким чином, щоб суди мали змогу діяти відповідно до вимог п.1 ст.6 Конвенції, зокрема розглядати справи впродовж «розумного строку» (рішення від 06.09.2005р. у справі «Павлюлінець проти України»).
Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, грунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду (з урахуванням виключного ступеня обмеження права особи на свободу). Усталена правова позиція ЄСПЛ із зазначеного питання наведена у п.90 рішення у справі «Тодоров проти України»: «Суд також зазначає, що протягом усього кримінального провадження заявник у цій справі тримався під вартою, що вимагало від державних органів, які розглядали справу, особливу сумлінність у здійсненні правосуддя без затримок (див., наприклад, п.83 рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia) та п.31 рішення від 31.01.2006р. у справі «Юртаєв проти України» (Yurtayev v. Ukraine))».
Вимоги про дотримання розумних строків провадження законодавчо закріплені у ст.28 КПК та відповідають існуючій практиці ЄСПЛ та нормам Конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.28 КПК кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Підвищені вимоги до судового розгляду кримінальних справ у порядку КПК 1960р. ґрунтуються на існуючій практиці ЄСПЛ та мають враховуватися судами з огляду на положення ст.17 Закону України від 23.02.2006р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Тому, враховуючи той факт, що справа в провадженні суду знаходиться вже більше як півроку, а дослідження доказів триває з порушенням вимог розумності строку, суд встановлює для державного обвинувачення строк подачі доказів до 03.10.2017 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 114, 372 Кримінального процесуального кодексу України,-
Встановити строк для подачі до суду доказів стороною державного обвинувачення по кримінальному провадженню № 12016040700000440 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України у строк до 03 жовтня 2017 року.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1