Справа № 183/5360/17
№ 1-кп/183/1006/17
іменем України
03 січня 2018 рокуНовомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42017040010000291 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця за контрактом військової частини НОМЕР_1 , заступника командира ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно - відновлювального батальйону, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
30 жовтня 2013 року наказом № 242 командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_3 , солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду кулеметника.
28 жовтня 2016 року наказом № 214 командира (по стройовій частині) військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), солдату ОСОБА_3 присвоєно чергове військове звання "молодший сержант".
01 березня 2017 року наказом № 95 командира (по стройовій частині) військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира ремонтно-механічного відділення ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.
Молодший сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» статті 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Однак, 21 серпня 2017 року молодший сержант ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин, в умовах особливого періоду, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 23 жовтня 2017 року, коли молодший сержант ОСОБА_3 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.
Таким чином у період з 21 серпня 2017 року по 23 жовтня 2017 року, молодший сержант ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без поважних причин та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що посварившись зі своєю дівчиною, він попросив у командування військової частини, надати йому неофіційну відпустку для вирішення своїх особистих питань, однак не отримавши дозволу, 21 серпня 2017 року він самовільно залишив військову частину, а 23 жовтня 2017 року вирішивши всі свої проблеми, він самостійно з'явився до військової прокуратури. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких.
Однак, обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, обвинувачений є особою, що раніше не судима, вину визнав повністю, за місцем служби він характеризується задовільно (а.п.36), на обліку у лікарів не перебуває (а.п.37), приймав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій (а.п.28).
Щире каяття ОСОБА_3 та з'явлення із зізнанням визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання.
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 ( трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Копію вироку ОСОБА_3 , вручити негайно.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1