Справа № 204/4066/16-ц
Провадження № 2/204/91/17
Іменем України
27 квітня 2017 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Тітової І.В.
за участю секретаря Олішевської К.Й.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача-2 ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
14 червня 2016 року до суду надійшов вищевказаний цивільний позов, який був згодом уточнений та у якому позивач остаточно просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ "Агротек" на свою користь 409161грн.14коп. - матеріального збитку та 80 000грн. морального збитку, а усього разом 489161грн.14 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 березня 2015 року приблизно о 17-05 годин Відповідач-1 ОСОБА_3 керуючи автомобілем "Деу-Ланос", державний номер НОМЕР_1 VlN-код НОМЕР_3, що належить відповідачу-2 (ТОВ «АГРОТЕК»), рухаючись по вул.Плеханова в м.Дніпропетровську по дорозі з двостороннім рухом назустріч транспортному потоку, не впорався з керуванням та вчинив зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача. Під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивачу були спричинені матеріальна та моральна шкода, які виразились у: пошкодженні автомобіля, зникненні ОСОБА_3 з місця ДТП, необхідності докладати значних додаткових зусиль для пошуку грошових коштів для ремонту автомобіля за власний рахунок, втратою посвідчення водія працівниками ДАІ під час складання матеріалів ДТП та докладанням додаткових зусиль для термінового виготовлення його дублікату, тривалого простою пошкодженого автомобіля на ремонті, під час якого позивач змушений був брати інші автомобілі напрокат для виконання своїх професійних обов'язків адвоката, вимушеною відсутністю на своєму робочому місці і подальшому звільненні з роботи, у зв'язку із цим, та інші. 18.05.2015р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська винесена постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП. Стосовно погашення матеріальних збитків, позивач зазначає, що відповідачем-1 (ОСОБА_3.) було запропоновано грошові кошти у розмірі 1500грн., від яких позивач відмовився, оскільки ця сума недостатня для повного ремонту автомобіля. З часом виявилось, що вартість ремонту автомобіля склала 5 962,86 грн. Крім того, позивачем було понесені додаткові транспортні витрати. Таким чином, ОСОБА_3 спричинив позивачу матеріальні та моральні збитки, які, у відповідності до чинного законодавства, повинен відшкодувати разом з ТОВ "АГРОТЕК". Матеріальні збитки, що були спричинені внаслідок ДТП, складаються з наступного: вартість ремонту автомобіля «Шкода Октавія», - 5 962,86 грн.; вартість палива, витраченого для перегону автомобіля на СТО до м. Кривий Ріг та в зворотному напрямку - 550 грн.; термінове виготовлення дублікату технічного паспорту на автомобіль, який був втрачений працівниками ДАІ під час оформлення протоколу - 800 грн.; оренда автомобіля «Хюндай Соната» в період 18-19 квітня 2015 року - 3200 грн.; оренда автомобіля «Тойота Камри» в період 19-24 квітня 2015 року - 9000 грн.; оренда автомобіля «Тойота Камри» в період 26-30 квітня 2015 року -7174 грн.; вартість ліків - 5854,69 грн.; а усього 32541,55 грн. Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок вчиненої ОСОБА_3 ДТП його звичайний уклад життя; організація життєдіяльності; вид, порядок та маршрути щоденного пересування зазнали суттєвих змін - вони значно погіршились. Йому приходилось багато їздити для здійснення професійної діяльності, в тому числі за межі Дніпропетровської області, зокрема до Львівської області. Однак, враховуючи відсутність у нього в цей час транспортного засобу, він змушений був придбати квитки на літак, та взяти в оренду автомобіль. Через відсутність транспортного засобу не виконав покладені на нього завдання керівництвом, внаслідок чого його було звільнено з роботи. За таких обставин вважає, що єдиною причиною, з якої він втратив роботу, є випадкова дорожньо-транспортна пригода, яку скоїв ОСОБА_3 Таким чином, внаслідок втрати роботи позивач втратив і свій стабільний заробіток, а тому вважає, що з відповідачів підлягає стягненню упущена вигода у розмірі 363 081,26 грн. Разом матеріальні збитки складають 409 161,14 грн. Крім того, позивач вважає, що йому була спричинена також моральна шкода та просить стягнути моральну шкоду, яку він оцінює в 80000грн. Тому звернувся до суду із вищевказаним позовом за захистом своїх прав.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів суму матеріальної та моральної шкоди.
Представник відповідача - 2 (представник ТОВ "Агротек") у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а також надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Відповідач - 1 (ОСОБА_3.) під час скоєння ДТП виконував свої службові обов'язки покладені Відповідачем - 2 (ТОВ "Агротек"), тому законних підстав покладення на останнього відповідальності за даним позовом немає. Крім того, наголошує на те, що позивачем не надано жодного експертного висновку, що підтверджував би розмір шкоди, завданої його автомобілю. Також з'ясовано, що документи, які б підтверджували заявлену позивачем вартість ремонтних робіт відсутні як у позивача, так і у СТО, де, за його словами, здійснювався ремонт. Матеріалами справи підтверджено, що автомобіль позивача потрапляв у ДТП ще 16.09.2014р. та мав після цього ушкодження, що дає підстави вважати про здійснення ремонтних робіт не внаслідок ДТП від 24.03.2015р. Зазначено, що в матеріалах справи знаходиться письмове пояснення позивача стосовно того, що він в період ремонту автомобіля не приймав участі у судових засіданнях, що ставить під сумнів проживання позивача в готелях та оренда ним автомобілів у цей період часу саме в службових цілях. При цьому для Відповідача - 2 (ТОВ "Агротек") є незрозумілим, як можуть бути пов'язані факти відсутності у позивача автомобіля і проживання ним у готелях, адже навіть за його наявності він все одно мав би проживати в готелі. Тобто факт знаходження автомобілю на СТО та неприймання позивачем участі у жодних судових засіданням в період з 18.04.2015р. по 30.04.2015р. виключає наявність причинного зв'язку між реальними збитками та діями Відповідача - 1 (ОСОБА_3.) у спричиненні ДТП. Також представником підкреслено той факт, що позивач працював у ТОВ "Консалтінг-Груп" юрисконсультом та його робота не пов'язана з постійним керуванням автомобілю, що також було підтверджено показаннями заявленого позивачем свідка - його сестри, яка повідомила, що проблеми з роботою в нього розпочалися через півроку після ДТП. За таких обставин твердження ОСОБА_1 про те, що єдиною причиною втрати ним роботи є саме ДТП є необгрутнованим та безпідставним, а тому вимоги про відшкодування йому упущеної вигоди не можуть бути задоволені. Щодо стягнення моральної шкоди, то Відповідачем - 2 (ТОВ "Агротек") наголошено на те, що згідно ЦПК моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, а вина ТОВ "Агротек" відсутня. Таким чином, позивачем не було доведено ані наявності шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, ані причинно-наслідкового зв'язку між збитками в розмірі 483 198,28грн. та діями Відповідача - 1 (ОСОБА_3.).
Відповідач - 1 (ОСОБА_3.) у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
24 березня 2015 року о 17год.05хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Деу-Ланос", державний номер НОМЕР_1, виїжджав з місця стояння по вул.Плеханова в м.Дніпропетровську не переконався, що це буде безпечним та скоїв зіткнення з автомобілем «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_2, після вчинення місце ДТП залишив та до міліції не повідомив, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АВ2 №413809 та матеріалами до нього (т.1 а.с. 7-10).
ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4, 124КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2015р., яка після апеляційного оскарження набрала законної сили (т.1 а.с.14-15, 245-246).
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, щодо винуватості ОСОБА_3 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрало законної сили.
У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.ст. 58-60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України та положень п.п.2-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, шкода, що заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що його спричинила, за умови що дії останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого. Під володільцями цих джерел розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу власності або з інших підстав.
Положеннями ч.2 ст.1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б те, що вартість виконаних робіт, пов'язаних з відновленням пошкодженого транспортного засобу внаслідок неправомірних дій Відповідача-1 (ОСОБА_3.) належного позивачу транспортного засобу, становить 5 962,82 грн., адже жодних доказів, щодо реальної вартості втраченого майна у матеріалах справи не міститься, авто-товарознавчої експертизи не проводилося (клопотань про її проведення від сторін не надходило). Крім того, матеріалами справи підтверджено, що автомобіль позивача неодноразово потрапляв у дорожньо-транспортну пригоду та мав після цього ушкодження, що не дає суду можливості достеменно встановити, що здійснення ремонтних робіт виконувалось саме для відновлення пошкоджень, які були заподіяні транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.03.2015р., а також доказів, щодо здійснення ремонтних робіт саме у ФОП "ОСОБА_6." та вартості таких робіт до матеріалів справи не долучено. Так, усі супутні витрати, пов'язані із ремонтом автомобілю, його транспортуванням також не можуть бути визнані судом як такі, що мають бути відшкодовані.
Крім того, в судовому засіданні 16.02.2017 року була допитана у якості свідка ОСОБА_5, яка повідомила суду, що позивач працював на ТОВ "Консалтинг груп" юрисконсультом, згодом після ДТП його було звільнено, а через півроку після ДТП в нього почалися проблеми зі здоров'ям, тому вона разом із ним зверталася до різних лікарів за допомогою.
Як вбачається із матеріалів справи, позивача було звільнено з посади юрисконсульта ТОВ "Консалтинг-груп" 30.04.2015 року за угодою сторін (а.с. 62), проте, до лікарів позивач звернувся лише у листопаді 2015 року (а.с. 56-58).
З огляду на вищевикладене, витрати, пов'язані із орендою транспортних засобів також не підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем не було доведено необхідність такої оренди для здійснення професійної діяльності.
Також суд вважає, що причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та захворюванням позивача відсутній, оскільки розлади здоров'я у позивача почалися через втрату роботи та погіршення сімейного становища, що підтверджується обставинами, викладеними у позовній заяві та поясненнями свідка ОСОБА_5
За таких обставин твердження ОСОБА_1 про те, що єдиною причиною втрати ним роботи та погіршення його здоров'я є саме ДТП є необґрутнованими та безпідставними, а відтак, суд вважає, що вимоги про відшкодування позивачу упущеної вигоди також не можуть бути задоволені.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні та допустимі докази щодо розміру матеріальної шкоди, що заподіяна внаслідок пошкодження автомобіля «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_2, під час дорожньо-транспортної пригоди 24 березня 2015 року, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між фактом вчинення ДТП Відповідачем-1 (ОСОБА_3.) та втратою роботи, погіршенням здоров'я позивача та докази на підтвердження цих обставин.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 80000 грн., суд вважає необхідним зазначити таке.
У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п.3 Постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними змінами та доповненнями, Пленум Верховного Суду України також роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Позивач стверджує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав душевні страждання, втратив спокій та сон, втратив роботу та заробітку, що у свою чергу призвело до погіршення соціально-психологічного клімату в сім'ї та подальшому розлученні із дружиною.
На підставі вищевикладеного, суд, аналізуючи надані докази, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, допитавши свідка, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази її завдання, причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням ДТП та виникненням підстав для стягнення моральної шкоди, а також відсутнє обґрунтування її розміру.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не були доведені обставини, які викладені у позовній заяві, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 03 травня 2017 року.
Суддя І.В. Тітова