30 листопада 2017 року Справа № 814/2255/17
м.Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Мирко О.С.,
представника позивача: Северіна В.О.,
представника відповідача: Соболєва І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомГоловного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, пр. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003
доПідприємства споживчої кооперації кооперативного підприємста "Снігурівський ринок", вул. Центральна, 142, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300
простягнення штрафних санкцій в сумі 25600,00 грн.,
Головне Управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Підприємства споживчої кооперації кооперативного підприємства "Снігурівський ринок" (далі-відповідач) про накладення на відповідача штрафу у розмірі восьми мінімальних заробітних плат на момент виникнення спірних правовідносин, що складає 25600,00 гривень.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.07.2017 року спеціалістами Служби було проведено планову перевірку Підприємства споживчої кооперації кооперативного підприємства "Снігурівський ринок", під час якої було встановлено факт порушення вимог законодавства щодо додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами. За зазначене правопорушення п.2 ч.1 ст.64 Закону передбачений штраф, який відповідно до вимог ст.65 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.97 №771/97-ВР накладається судом.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що відповідно до вимог ст.25 Закону та Порядку проведення державною реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб'єктам, державна реєстрація лише надає можливість будь-яким особам отримати інформацію стосовно відповідача. Взагалі ця заборона розповсюджується лише на ті підприємства, які розпочали використання потужностей після набрання чинності Законом, а саме з 20.09.2015 року. До підприємств, які працювали на потужностях до прийняття цього Закону, зазначені обмеження не повинні застосовуватися.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
13.07.2017 року відповідно до п. 7 ст. 9 Закону України «Про основні принципи та вимоги щодо безпечності та якості харчових продуктів», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державним інспектором Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області видано обов'язковий для виконання Припис від 13.07.2017 року №14.4.4.1/1521 щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
14.07.2017 року вищезазначений припис вручено керівникові суб'єкта господарювання - директору КП «Снігурівський ринок» Костенко В.М. , про що свідчить особистий підпис відповідальної особи.
11.10.2017 року на підставі Наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 10.10.2017 року № 372 та Посвідчення від 10.10.2017 року №14.4.4.1/2145 з 11.10.2017 року по 11.10.2017 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) господарської діяльності КП «Снігурівський ринок» у сфері безпечності харчових продуктів з метою перевірки виконання вимог Припису від 13.07.2017 року № 14.4.4.1/1521.
В процесі позапланової перевірки було встановлено невиконання оператором ринку вимог п. п. 2, 3 Припису від 13.07.2017р. № 14.4.4.1/1521, що зафіксовано в Акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами від 11.10.2017 р. № 14.4.4.1/2154.
Так, у місці провадження господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією та зберіганням харчових продуктів для цілей реалізації (обігом харчових продуктів), відповідачем:
- не вжито заходів щодо унеможливлення накопичення бруду на верхніх кріпленнях в м'ясному корпусі, місцях для торгівлі м'ясом с/г тварин, молочною продукцією, продукцією тваринного походження.
- в місцях для торгівлі м'ясом с/г тварин, молочною продукцією, продукцією рослинного походження, не обладнано стелю з гладкою поверхнею.
Допущені КП «Снігурівський ринок» порушення, які виявлено в процесі позапланової перевірки, свідчать про невиконання вказаним оператором ринку обов'язків, визначених ч.2 ст. 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», зокрема, про незабезпечення дотримання гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу, тобто допущено порушення, за яке статтею 64 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» встановлено відповідальність операторів ринку.
Відповідно до пояснень відповідача та письмових заперечень проти позову, кооперативним підприємством «Снігурівський ринок» було вжито комплексні заходи: додаткове прибирання пилу, проведено дезактивацію шкідників, придбані та встановлені потужні кондиціонери, з метою дотримання температурних режимів для реалізаторів продукції тваринного походження встановлене та надане у користування холодильне обладнання. Також, адміністрацією підприємства проведено додатковий стаж обслуговуючого персоналу та реалізаторів ринку з питання дотримання санітарно - гігієнічних норм при здійсненні господарської діяльності.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.
Державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.64 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" виробництво, зберігання харчових продуктів на потужностях, незареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст.65 Закону провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.
Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.
Протокол про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий - зберігається у компетентного органу.
Відповідно до ч.ч.8,9 ст.65 Закону розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.
Заява про правопорушення, передбачені статтею 64 цього Закону, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у 15-денний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.
Таким чином, відповідно до вищевикладених вимог ч.8 та ч.9 ст.65 Закону, розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.
При цьому, жодним іншим законом не встановлено порядку розгляду таких справ. Відсутній порядок та процесуальна форма розгляду таких справ і у Кодексі адміністративного судочинства України.
Законодавець передбачив у ст.65 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", що розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів здійснюється судом. При цьому, зазначив, що порядок розгляду судом цих справ визначається законом, але в подальшому будь-якого закону з цього приводу не прийняв, та порядок розгляду цих справ не визначив.
У цьому випадку є прогалина у законодавстві.
На необхідність дотримання принципу "якості закону" неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини.
Так, у рішення по справі Круслена від 24.04.1990 року зазначено, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.
Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 року).
Якість закону пов'язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року).
У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам, свободам та інтересам фізичних осіб, правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Але, суд не може застосувати розширення тлумачення для застосування обмежувального заходу стосовно особи, для розширення повноваження суб'єкта владних повноважень та безпосередньо самого суду. Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування у цьому випадку аналогії чи розширеного тлумачення, призвело б до того, що суд самостійно наділив себе повноваженнями розгляду таких справ, хоча законодавцем це питання не було вирішено.
Це було б порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині розгляду справи не "судом встановленим законом" (п.23, п.24 Рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року).
Головне Управління Держпродспоживслужба в Миколаївській області помилково обрало способом реалізації свого повноваження, передбаченого ст.65 Закону, звернення до адміністративного суду з позовною заявою в порядку ст.104 КАС України.
Суд звертає увагу, що ухвалення адміністративним судом рішення про застосування штрафних санкцій, не лише відсутнє у ч.4 ст.104, ч.2 ст.162 КАС України, а й взагалі суперечить цілям та завданням адміністративного судочинства (ст.1, 2, 6 КАС України), які полягають у захисті прав, свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі змісту ст.65 Закону, можливо дійти висновку, що суд повинен розглянути саме справу про порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, де основним документом є протокол, складений уповноваженою особою, сторонами - особа, яка притягається до відповідальності (правопорушник), особа, яка склала протокол, свідки, понятті та ін.
Таку справу неможливо взагалі розглядати у форматі позовного провадження, де предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, а не склад правопорушення у протоколі.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право вимоги про застосування судом штрафних санкцій до відповідача у адміністративному судочинстві, а за таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І. А. Устинов