14 грудня 2017 року 810/3423/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.02.2016 по 30.05.2017 у розмірі 67643,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 по справі №810/4139/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, зокрема, скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено останнього на службі в Національній поліції на посаді інспектора Рокитнянського відділу поліції. Проте, вказаним судовим рішенням не було вирішено питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що пов'язаний з незаконним звільненням.
Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що проти задоволення адміністративного позову заперечує в повному обсязі, оскільки позивачу з 21.03.2016 була призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому, вважає, що заявлена сума до стягнення підлягає зменшенню на суму отриманої допомоги по безробіттю.
У судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київський області від 17.02.2016 №77 о/с ОСОБА_1, інспектора Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) звільнено зі служби в поліції з 17.02.2016.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 у справі №810/4139/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом ОП№15.00000018.310 від 04.01.2016, яким ОСОБА_1 визнано таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 №77 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Рокитнянського відділу поліції ГУ НП в Київській області зі служби в поліції за пп.5 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора Рокитнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 залишено без змін.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач не звертався із вимогою про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вказані вимоги не розглядалися в межах адміністративної справи №810/4139/16.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Згідно з частинами першою, другою статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Частиною першою пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до частини третьої пункту 8 Порядку №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається з довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області від 03.03.2017 №148, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2016 року становить 9200,00 грн., у тому числі за грудень 2015 року - 4600,00 грн., за січень 2016 року - 4600,00 грн.
При цьому, кількість календарних днів за грудень 2015 року складає 31 день, за січень 2016 року - 31 день, загалом 62 робочий день.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 148,39 грн. (9200,00 грн./62).
Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 469 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 18 лютого 2016 року по 30 травня 2017 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді).
При цьому, визначаючись щодо тривалості вимушеного прогулу позивача, суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 18 лютого 2016 року по 30 травня 2017 року включно.
Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 469 календарних днів, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу, що належить до сплати позивачу, становить: 148,39 грн. х 469 к.д. = 69594,91 грн.
Однак, позивач у вище зазначений період перебував на обліку в Рокитнянському районному центрі зайнятості та починаючи з 14 березня 2016 року по 31 березня 2017 року отримав допомогу по безробіттю в розмірі 20190,96 грн., а тому сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 49403,95 грн.
У зв'язку із чим, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.02.2016 по 30.05.2017, з урахуванням виплаченої допомоги по безробіттю, у розмірі 49403,95 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 4600,00 грн. допустити до негайного виконання.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2016 по 30.05.2017 у розмірі 49403,95 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста три грн. 95 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.
3. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 4600,00 грн. (чотири тисячі шістсот грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.
4. У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 грудня 2017 р.