22.11.2017 Справа №607/8112/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42017210220000088 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні 4 неповнолітніх дітей, непрацюючого, колишнього військовослужбовця - водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів забезпечення 2 гарматного артилерійського дивізіону військової частини пп НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), солдата, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції від 12 лютого 2015 року),
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи солдатом - військовослужбовцем за контрактом - водієм автомобільного відділення підвозу боєприпасів забезпечення 2 гарматного артилерійського дивізіону військової частини пп НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (крім строкової служби), незаконно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, в умовах особливого періоду, без поважних причин та за відсутності дозволу відповідного командування в/частини о 08 год. 30 хв. 22 березня 2017 року на службу до розташування військової частини пп НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ) не з'явився, не виконував службові обов'язки по 29 червня 2017 року, а також - о 08 год. 30 хв. 10 серпня 2017 року знову на службу до розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) не з'явився, не виконував службові обов'язки по 04 вересня 2017 року, і за вказані періоди не вживав мір для повернення до військової частини за наявності можливості для цього, проводив час на власний розсуд, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції від 12 лютого 2015 року) визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, щиро розкаявся та пояснив, що він, як військовослужбовець військової частини пп НОМЕР_1 - на даний час - НОМЕР_2 дійсно у вказані періоди самовільно залишив місце служби унаслідок моральної перевтоми, сімейних обставин, не маючи на це поважних причин та відповідного дозволу командування. На даний час про вчинене він, обвинувачений, щиро шкодує.
Обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції від 12 лютого 2015 року), за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України (в редакції від 12 лютого 2015 року), як нез'явлення вчасно на службу військовослужбовця, крім строкової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.,
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, виховує 4 неповнолітніх дітей, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі ближче до нижчої межі санкції.
Водночас, з урахуванням пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставин, відсутності обтяжуючих його, виключно позитивних даних про особу, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити даного обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки, що буде необхідним та достатнім для виправлення даного обвинуваченого та попередження нових злочинів, оскільки за вищенаведеного виправлення та перевиховання вказаного обвинуваченого можливе без ізоляції останнього від суспільства.
Разом з тим, 07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», відповідно до ст.2 якого звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим ч.ч. 2-4 ст.408, ст.410, ч.ч. 2-4 ст.411 КК України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у ч.4 ст.86 КК України, ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 цього Закону).
Встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України (в редакції від 12 лютого 2015 року) та не підпадає під перелік осіб, зазначених у ч.4 ст.86 КК країни, ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», до яких амністія не застосовується.
Водночас встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримав статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 01 березня 2017 року Управлінням персоналу штабу в/ч НОМЕР_4 .
Таким чином, суд, на основі аналізу вищенаведених обставин, приходить до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» слід звільнити від відбування покарання за даним вироком.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України (в редакції від 12 лютого 2015 року) та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1). періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання за даним вироком.
Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1