Справа № 505/2007/17
Провадження № 2/505/130/2018
03.01.2018 року Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
г о л о в у ю ч о г о суді - Нікітішина В.П.
при с е к р е т а р і - Шевчук С. В.
за участю: позивача та представника позивача адвоката - Сухарчук В.В.
відповідачів та їх представника адвоката Сівуна В.Т.
третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5,
Позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся 04 серпня 2017 року в суд з цим позовом, вказуючи, що йому на підставі реєстраційного посвідчення від 25 січня 1993 року належить квартира АДРЕСА_1.
16 листопада 2013 року він зареєстрував в вказаній квартирі свого двоюрідного брата - ОСОБА_7 та його цивільну дружину ОСОБА_8.
Їх реєстрація в квартирі була лише формальною, оскільки відповідачі фактично проживали та проживають в будинку АДРЕСА_4 та належить його дружині- ОСОБА_5.
Просив ухвалити рішення суду, яким визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили (не набули) право користування квартира АДРЕСА_1.
Позивач та їх представник позивачки адвокат Сухарчук В.В. в ході судового розгляду справи підтримали позов у повному обсязі.
Додатково позивач пояснив, що в 2013 році тимчасово прописав відповідачів у своїй квартирі, оскільки на будинок за адресою:АДРЕСА_5, на той час не були оформлені правовстановлюючі документи в порядку спадкування його дружиною ОСОБА_5 Приписка відповідачів у його квартирі була за їх домовленістю формальною без права проживання у ній. Однак на цей час стосунки між ним і відповідачами погіршились, а тому він не має наміру вирішувати питання їх реєстрації за адресою фактичного проживання в спадковому будинку його дружини
Залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача дружина позивача ОСОБА_5, як співвласник спірної квартири, яка придбана у власність в період шлюбу, підтримала позов повністю з викладених у ньому обставин.
Відповідачі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_1, який проживає за адресою:АДРЕСА_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5, позов не визнали з тієї підстави, що їм ніде більше прописатись.
Представник відповідачів звертав увагу суду на те, що дійсно його довірителі жодного дня не проживали у спірній квартирі та не претендують на таке проживання, оскільки за домовленістю між сторонами відповідачі мали бути зареєстровані в будинку за адресою: АДРЕСА_5. Тому вимоги позову про визнання їх такими, що втратили право на користуванні спірною квартирою є безпідставними, оскільки вони вони і не мали наміру на таке користування. У зв'язку з цим просив у позові відмовити.
Вислухавши сторони та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок /частину будинку/, квартиру, користуються ним /нею/ для особистого проживання і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд.
Встановлено, що позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі реєстраційного посвідчення від 25 січня 1993 року.
В цій квартирі на постійне місце проживання зареєстровані 16.11.2013 року відповідачі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Стаття 72 ЖК дозволяє суду визнавати особу, яка відсутня понад шість місяців на відповідній жилплощі будинку такою, що втратила право на користування цією житловою площею.
Факт того, що відповідачі у вказаній квартирі не проживають підтверджується довідкою голови квартального комітету Шимановської Л.М.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до цієї норми закону відповідач зобов'язаний був зареєструватись за новим постійним місцем проживання протягом 10 днів з дня переїзду до цього постійного місця проживання.
Тому суд вважає, що реєстрація постійного місця проживання відповідачів за адресою: АДРЕСА_1, є формальною, без наміру їх фактичного проживання в цій квартирі. Відповідно вони втратили право на користування цією квартирою, оскільки добровільно припинили користування вказаною квартирою та переселилась на інше місце свого проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, рішення суду про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням і є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку за місцем реєстрації та відповідним захистом права власності позивача на належну йому квартиру.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141,263-265 ЦПК України, суд,
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що не набули право на користування квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, зі зняттям їх з реєстраційного обліку за цією адресою.
В іншому відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_1, який проживає за адресою:АДРЕСА_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_2, яка проживає за адресою:АДРЕСА_5, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 сплачений судовий збір у розмірі 320,00 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Одеської області на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Су д д я -
Повне судове рішення складено 03.01.2018 року.