Центральний районний суд м. Миколаєва
54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/11677/16-к
нп 1-кс/490/7380/2017
03 січня 2018 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на постанову слідчого СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_4 від 29.11.2017 року про закриття кримінального провадження №12016150020004941 від 20.10.2016 року.
В обґрунтування скарги вказала, що висновки слідчого не відповідають фактичним обставинами вчиненого ОСОБА_5 та іншими співучасниками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України. Слідчий пов'язує свої висновки з судовими рішеннями, але кримінальне процесуальне законодавство не передбачає обов'язковість рішень у цивільній та іншій справі для прийняття рішень по кримінальному провадженню. За такого, винесена постанова від 29.11.2017 року підлягає скасуванню.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала та просила задовольнити. Додала, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження прийнято передчасно, численну кількість слідчих дій не виконано, слідчий опиралась лише на рішення суду в цивільному провадженні. Вказала, що розписки, на які посилався суд, є внутрішніми документами, писалися на випадок розлучення ще в 2007 році та стосувались іншого майна, а заява про поділ майна подружжя датована 2015 роком. Крім того, зазначила, що на даний час нею оскаржуються перелічені у скарзі судові рішення в касаційному порядку.
Слідчий ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 склалися цивільно-правові відносини, які повинні вирішуватися судом. Пояснила, що повідомлення про підозру не було погоджено прокуратурою, за такого, нікому вручено.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю необхідним відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.
Слідчим відділом Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 20.10.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016150020004941 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_3 про те, що невідомі особи шахрайським шляхом, зловживаючи довірою, заволоділи 1/2 часткою будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21.02.1986 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб, від якого останні мають доньку ОСОБА_7 , 1985 року народження. За час спільного проживання відповідно до договору купівлі-продажу від 27.03.2007 року ОСОБА_5 придбав 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_3 . В подальшому на вказаній земельній ділянці було збудовано житловий будинок, який на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 11.01.2012 року було зареєстровано за ОСОБА_5
24.11.2015 року власником земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 стало ТОВ “Анттей” відповідно до протоколу №1 Загальних зборів засновників ТОВ “Анттей” про збільшення статутного капіталу за рахунок внесення майна ОСОБА_5 від 05.11.2015 року.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.03.2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 03.10.2016 року було залишено без змін, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя було задоволено частково та, окрім іншого, за нею було визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину прибудинкової земельної ділянки, на якій розташований названий житловий будинок з усіма господарськими спорудами та побутовими будівлями.
В подальшому під час реєстрації нерухомого майна ОСОБА_3 було відмовлено у зв'язку з тим, що 11.02.2016 року відповідно до договору дарування вказані житловий будинок та земельну ділянку директор ТОВ “Анттей” ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9 , 2011 року народження (сину ОСОБА_7 ), про що не було відомо під час судового розгляду вищевказаного позову.
В жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом про визнання правочинів недійсними та витребування майна. Під час розгляду справи ОСОБА_10 , як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_9 , звернулась до Апеляційного суду Миколаївської області зі скаргою на рішення від 21.03.2016 року та рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30.01.2017 року судові рішення були скасовані, оскільки на час їх ухвалення, спірне майно вже було незаконно відчужено та у вказаному рішенні зазначено, що земельна ділянка та житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.06.2017 року, яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20.07.2017 року було залишено без змін, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним правочину по відчуженню ОСОБА_5 нерухомого майна юридичній особі. Ухвалою від 11.08.2017 року судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 на вказані судові рішення. Справа ще не розглянута.
29.11.2017 року слідчим СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12016150020004941 від 20.10.2016 року. При винесенні вказаної постанови слідчий виходила з того, що оскільки власником будинку АДРЕСА_2 був ОСОБА_5 та згідно ст. 60 Сімейного кодексу України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_3 має право на 1/2 частку земельної ділянки, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.03.2016 року, яким постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 19260 грн., та відповіді Державної виконавчої служби в м. Миколаєві №01.058230 від 09.03.2017 року, 08.02.2017 року до відділу ДВС надійшла заява разом із квитанцією про перерахування ОСОБА_5 грошових коштів на рахунок ОСОБА_3 у сумі 19260 грн. Враховуючи викладене, кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким слідчий керувалась під час винесення оскаржуваної постанови, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 9 КПК України, слідчий зобов'язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частина 1 ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, ч. 2 цієї статті зауважує, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є вмотивованою та ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оскільки дійсно між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 склалися цивільно-правові відносини, які регулюються цивільно-правовими нормами, і виниклий між ними цивільно-правовий спір не підлягає вирішенню в порядку кримінального провадження.
За такого, підстав для скасування постанови слідчого від 29.11.2017 року не вбачається, тому скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, -
У задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області протягом п'яти днів.
Повний текст ухвали оголошено 03 січня 2018 року о 15 год. 00 хв.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_11