нп 2-зз/490/47/17 Справа № 490/11476/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
27 грудня 2017 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
Головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі - Кваша С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до паспортного столу Центрального РО НГУ УМВС України в Миколаївській області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання прописки недійсною до ОСОБА_3 про визнання їх такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними акта приватизації, заповіту та свідоцтва про право на спадщину,-
Заявник звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з заявою про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою суду від 20.05.1999 року.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та дату судового засідання повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою суду заяву розглянуто у відсутності сторін, оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.05.1999 року накладено арешт та заборонено державним нотаріальним конторам здійснювати угоди, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.05.2007 року визнано спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_2, яка відкрилася після смерті 23.11.1998 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,відумерлою.
Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 14.03.2008 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_5 по 1/2 частки за кожним.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.12.2017 року, вказане майно перебуває під обтяженням (арешт) на підставі ухвали б/н, 20.05.1999, Народний суд Центрального району, судья Кутова.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) «Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи».
Зі змісту вказаного вбачається, що така ініціатива була залишена законодавцем або суду, або учаснику справи. Така норма ЦПК України визначена на момент подачі заява про скасування заходів забезпечення та, на перший погляд, позбавляє права інших осіб, права та інтереси яких були порушено заходами забезпечення, звертатись до суду із відповідними заявами.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) «Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі».
Така норма ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України та позиції Конституційного суду України, викладеній у рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, відповідно до якої (пункт 2 рішення) «до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце … ».
Що відповідно вказує, що внесення змін до ЦПК України, які звузили (фактично позбавили) права заявника щодо подачі заяви про скасування заходів забезпечення позову, не можу застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки такий арешт діяв («мав місце») на протязі всього володіння заявником майном, тобто був застосований безпосередньо до нього, що надавало йому право відповідно до норм попередньої редакції ЦПК України на звернення до суду із відповідною заявою!
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів».
На підставі вищевикладеного, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 154 ЦПК, п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а також враховуючи те, що накладення арешту на вказану квартиру перешкоджає власнику розпоряджатися майном на власний розсуд, суд дійшов висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки рішення суду набрало законної сили, а вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 158 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.
Припинити обтяження у вигляді арешту на квартиру №19 по вул. Комсомольська (вул. 6 Слобідська),5А в м. Миколаєві, накладеного ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва 20.05.1999 року.
Копії ухвали для виконання надіслати до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО