Справа № 487/2642/17
Провадження № 2/487/1605/17
12.12.2017 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Щербини С.В., при секретарі Єлишевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнів м.Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
17.05.2017 року Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 13862,08 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23.09.2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н про надання кредиту у сумі 9600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Внаслідок неналежного виконання позичальником прийнятих зобов'язань за договором утворилась заборгованість, яку ПАТ КБ «Приват Банк» просив стягнути у розмірі 13862,08 гривень, з яких: 1901,45 грн. - тіло кредиту, 4029,39 - нараховані відсотки за користування кредитом, 6794,95 грн. - нарахована пеня, штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 636,29 грн. - штраф (процентна складова).
В судове засідання представник позивача не з'явився. В заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Надала до суду заяву в якій просила розглянути справу у її відсутності. Позовні вимоги Банку в частині стягнення тіла кредиту, процентів за користування кредитом визнає. Вимоги в частині стягнення нарахованої пені та штрафів не визнає. Крім того просила застосувати до пред'явлених вимог Банку строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми, зобовязання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язанав чинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
23.09.2011 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 9600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, ОСОБА_1, неналежним чином виконувала кредитні зобовязання. За розрахунками позивача заборгованість станом на 25.01.2017 року дорівнює 13862,08 грн. і складається із 1901,45 грн. - тіло кредиту, 4029,39 - відсотки за користування кредитом, 6794,95 грн. - пеня, штрафи, відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 636,29 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.
Судом встановлено, що строк дії платіжної картки, виданої відповідачу, був встановлений до липня 2015 року, а позивач звернувся до суду з позовом 17.05.2017 року. Останній платіж відповідачем здійснено 25.05.2015 року, тобто до закінчення дії кредитної карти, що відповідає розрахунку та руху коштів по рахунку.
Враховуючи викладене та визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту, суд вважає що вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості в частині стягнення суми за тілом кредиту у розмірі 1901,45 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується вимог Банку про стягнення нарахованих процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Частиною 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнаннянею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно доправової позиції висловленої в постанові ВСУ від 19 березня 2014 року у справі 6-14цс-14 за договором, що передбачає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.
Враховуючи викладені обставини та вищезазначені вимоги закону, суд приходить до висновку, що позивачем пропущена позовна давність щодо вимог про стягнення кредитної заборгованості в частині стягнення нарахованих відсотків за період до 17.05.2014 року, а тому дані вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, відповідно до пункту 1.1.3.2.4. ПАТ КБ ОСОБА_2» має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому ОСОБА_2 , за винятком зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менші як за 7 днів до введення змін повідомити клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення відклієнта про незгоду, нові умови вважаються прийнятими.
Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення відповідача про збільшенння Банком процентної ставки.
Таким чином, за період з 17.05.2014 року по 17.05.2017 року (1096 днів), тобто в межах строку позовної давності та враховуючи межі позовних вимог, розмір заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом складає 1736,66 грн. (1096 х (1901,45 грн. х 30%) / 360).
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.23, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 18, 31) передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року N 6-2003цс15 (Постанова N 6-2003цс15).
За такого, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої Банком суми штрафу: 500 грн. (фіксованої частини) та 636,29 грн. (процентної складової), через застосування кредитором подвійної відповідальності за одне й теж порушення.
Враховуючи встановлену ст. 258 ЦК України спеціальну позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки, з відповідача за період з 31.05.2016 року по 25.01.2017 року підлягає стягненню пеня в сумі 4630 грн.
Отже, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.09.2011 року станом на 25.01.2017 року складає 8268,11 грн., в тому числі: 1901,45 грн. за тілом кредиту, 1736,66 грн. заборгованості за процентами, 4630 грн. - пеня.
Відповідно до вимогст. 88 ЦПК Українина користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600 грн.
Керуючисьст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.09.2011 року у розмірі 8268,11 грн., з яких: 1901,45 грн. - тіло кредиту, 1736,66 грн. - заборгованість за процентами, 4630 грн. - пеня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00грн.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів після його оголошення. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у порядку ст.ст.294,296 ЦПК України.
Суддя С.В.Щербина