"02" січня 2018 р.
Справа № 138/845/17
Провадження по справі № 1-кп/150/14/18
02 січня 2018 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у залі судових засідань у відкритому судовому провадженні, справу за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016020220000275 від 17.03.2016 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Могилів-Подільський Вінницької області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , раніше судимого:
16.02.2015 вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі п.п. 2, 3, 4 ст. 75, ч. 1 ст. 76 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України,-
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 16.02.2015 вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, який набрав законної сили 20.04.2015, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75, п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
Зокрема, ОСОБА_4 кримінально-виконавчою інспекцією 26.05.2015 роз'яснено порядок і умови відбування покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, відібрана підписка про те, що у разі ухилення від відбуття покарання його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.389 КК України.
Але, незважаючи на вказане, ОСОБА_4 діючи умисно та маючи намір на ухилення від відбуття додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, керуючи автомобілем марки «Renauit Espasa», номерний знак НОМЕР_1 на території пункту пропуску автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», що в м. Могилеві-Подільському Вінницької області, біля 18:36 год. 29.10.2015, 18:29 год. 03.11.2015, 17:24 год. 05.11.2015; 19:01 год. 21.11.2015, 19:48 год. 26.11.2015, 20:10 год. 01.12.2015, 20:51 год. 06.12.2015, 11:29 год. 08.12.2015, 21:31 год. 12.12.2015, 17:02 год. 01.01.2016, 22:03 год. 10.03.2016, 21:16 год. 15.03.2016, 20:28 год. 20.03.2016, 22:12 год. 25.03.2016, 17:25 год. 30.03.2016, 21:45 год. 04.04.2016, 20:59 год. 09.04.2016, 21:34 год. 15.04.2016, 22:15 год. 20.04.2016 здійснив переміщення через митний кордон України в напрямку в'їзду в Україну, та - керуючи автомобілем «Renauit Espasa», номерний знак НОМЕР_1 по території пункту пропуску автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», що в м. Могилеві-Подільському Вінницької області біля 18:19 год. 03.11.2015, 12:58 год. 05.11.2015, 18:40 год. 21.11.2015, 19:27 год. 26.11.2016, 19:54 год. 01.12.2016, 20:43 год. 06.12.2015, 09:35 год. 08.12.2015, 21:12 год. 12.12.2015, 16:56 год. 01.01.2016, 21:06 год. 11.01.2016, 20:20 год. 20.03.2016, 22:00 год. 25.03.2016, 16:43 год. 30.03.2016, 21:32 год. 04.04.2016, 0:47 год. 09.04.2016, 21:27 год. 15.04.2016, 22:05 год. 20.04.2016, 11:59 год. 08.05.2016 здійснив переміщення в напрямку виїзду з України чим не виконав вимоги вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2015 щодо позбавлення права керувати транспортним засобом.
Крім того, ОСОБА_4 , в порушення вимог ч.2 ст. 34 КВК України, п. 4.12 Інструкції про порядок виконання покарань не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженої наказом Державного департаменту України №3/4 від 03.01.2002, а саме: засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України, виїжджав за межі України в пункті пропуску «Могилів-Подільський», що в м. Могилеві-Подільському Вінницької області біля 12:00 год. 23.06.2015, 14:06 год. 27.06.2015, 20:54 год. 28.06.2015, 09:06 год. 18.09.2015, 13:09 год. 18.09.2015, 15:53 год. 08.10.2015, 13:18 год. 03.11.2015, 11:30 год. 10.02.2016 в якості пішохода, та біля 13:37 год. 26.06.2015, 13:14 год. 05.11.2015, 18:42 год. 21.11.2015, 19:30 год. 26.11.2015, 19:55 год. 01.12.2015, 20:44 год. 06.12.2015, 09:36 год. 08.12.2015, 21:13 год. 12.12.2015, 16:59 год. 01.01.2016, 21:09 год. 11.01.2016, 21:54 год. 10.03.2016, 21:06 год. 15.03.2016, 20:21 год. 20.03.2016,22:07 год. 25.03.2016, 16:44 год. 30.03.2016, 21:34 год. 04.04.2016, 20:49 год. 09.04.2016, 21:26 год. 15.04.2016 на автомобілі без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, при цьому, 04.12.2015 та 08.02.2016, будучи попередженим кримінально-виконавчою інспекцією про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 389 КК України, у разі порушення порядку та умов відбування покарання.
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що працює головним державним інспектором Вінницької митниці ДФС. Під час несення служби свідок неодноразово приймав на реєстрацію документи на транспортний засіб, належний ОСОБА_4 та документи, що посвідчують особу останнього як власника, під час перетинання ним митного кордону. Загалом ОСОБА_4 перетинав кордон з пасажирами, при цьому, свідку невідомо хто в цей час керував транспортним засобом, належним ОСОБА_4 , так як в силу своїх повноважень та обов'язків свідок так як і будь-хто з інших працівників Вінницької митниці ДФС здійснює перевірку лише відповідності відомостей, зазначених в технічному паспорті на автомобіль дійсним, що зазначені на самому автомобілі. При цьому, свідок не перевіряє особу, яка керує транспортним засобом. Також свідок показав, що під час здійснення реєстрації транспортного засобу, що перетинає кордон, присутність власника такого транспортного засобу є обов'язковою. Разом із тим, до електронної бази даних до весни 2017 року вносилися відомості про власника транспортного засобу та загальна кількість осіб, що перетинає кордон цим транспортним засобом. Відомості про те хто саме керує цим транспортним засобом почали вноситися лише з весни 2017 року. Внутрішніми інструкціями Вінницької митниці ДФС передбачалося про необхідність реєстрацію власника транспортного засобу та його особистих даних, та так як окремої графи в електронній базі даних не було, ці відомості зазначались в графі «водій», втім це не було свідченням того, що саме дана особа керує транспортним засобом. Та у разі реєстрації в електронній базі даних Вінницької митниці ДФС лише одного власника транспортного засобу без вказівки на кількість пасажирів, це належить трактувати як керування такою особою цим транспортним засобом.
Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 дали суду показли аналогічні показам свідка ОСОБА_6 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що на той час працював на посаді начальника Шаргородського МРВ КВІ УДПтС України у Вінницькій області та ОСОБА_4 перебуває на обліку в Шаргородському МРВ КВІ УДПтС України у Вінницькій області як звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду з іспитовим строком. Після поставлення обвинуваченого на облік, з ним було проведено профілактичну бесіду. В ході якої роз'яснено порядок та умови відбування покарання. Після цього з Могилів-Подільської місцевої прокуратури надійшла інформація про те, що обвинувачений таки керує транспортним засобом та перетинав митний кордон. У зв'язку із цим ОСОБА_4 було викликано до кримінально-виконавчої інспекції та винесено попередження про неприпустимість порушення порядку та умов відбування покарання. Втім, за спливом часу, надійшла інформація від прикордонної служби, яка була аналогічна тій, що надходила від прокуратури. ОСОБА_4 повторно викликано до кримінально-виконавчої інспекції та попереджено про неприпустимість порушення порядку та умов відбування покарання. Після цього , було сформовано та направлено подання до прокуратури про порушення засудженим порядку та умов відбування покарання. При цьому, свідок зазначив, що вироком суду ОСОБА_4 не був заборонений виїзд за кордон як такий, втім така заборона міститься в ст. 34 КВК України. Інформація з приводу того, що саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом, який перетинав кордон в кримінально-виконавчої інспекції відсутня.
Допитаний в судовому засіданні сідок ОСОБА_21 суду показав, що є близьким товаришем обвинуваченого та йому відомо про те, що вироком суду ОСОБА_4 заборонено керувати транспортними засобами. Втім, у разі потреби, свідок особисто відвозив ОСОБА_4 до місця призначення. Крім того, керуючи транспортним засобом, належним обвинуваченому неодноразово перетинав із останнім митний кордон.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду показав, що є рідним братом обвинуваченого та неодноразово перетинав із останнім митний кордон на належному ОСОБА_4 транспортному засобі. При цьому, водієм був саме свідок, а обвинувачений був пасажиром. Крім цього, декілька разів перетинав кордон без самого обвинуваченого, пред'являючи працівникам митниці паспорт саме обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому діянні не визнав, суду показав, що дійсно вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області його було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, а також додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. У зв'язку із чим, він жодного разу не порушував застосовані відносно нього заборони. Перетинав митний кордон усі рази в якості пасажира, керували автомобілем його друзі або брат, але документи на реєстрацію подавав саме він, так як при перетинанні кордону присутність власника транспортного засобу є обов'язковою. Підставою для перетину кордону було те, що належний ОСОБА_4 транспортний засіб зареєстрований в Болгарії, у зв'язку із чим, аби він легально перебував на території України, потрібно близько одного разу на тиждень, аби автомобіль перетинав митний кордон.
Крім того, обвинувачений зазначив, що у випадку, якщо суд прийде до висновку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, він не заперечує проти застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році», надавши при цім письмове клопотання.
Суд, оцінивши покази допитаних в судовому засіданні свідків, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані стороною обвинувачення письмові докази, не знайшов належних доказів невиконання вимог суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами в слідуючих випадках, а саме керування транспортним засобом шляхом перетину митного кордону в напрямку виїзду та в'їзду 29.10.2015, 05.11.2015, 21.11.2015, 26.11.2015, 01.12.2015, 08.12.2015, 12.12.2015, 01.01.2016, 11.01.2016, 10.03.2016, 15.03.2016, 20.03.2016, 25.03.2016, 30.03.2016, 04.04.2016, 09.04.2016, 15.04.2016, 20.04.2016, так як, у вказаних випадках ОСОБА_4 перетинав кордон з іншими громадянами та докази того, що саме він керував автомобілем відсутні.
Крім того, суд не вбачає підстав для інкримінування обвинуваченому як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України порушення ним ст. 34 КВК України, якою передбачено, що засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України з огляду на таке.
Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2015 було засуджено ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.. 75, п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 роки та покладено на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Разом із тим, диспозицією частини 1 статті 389 КК України передбачено відповідальність за невиконання особою, яка засуджена до права займатися певною діяльністю, обов'язку утриматись від заняття певною діяльністю протягом строку, визначеного вироком суду.
Втім, вироком суду не було покладено на ОСОБА_4 обов'язку не виїжджати за межі України, окрім як на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, а тому таке порушення не може інкримінуватися останньому як одна із ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 389 КК України.
Однак, суд відноситься критично до показів обвинуваченого, який взагалі заперечує факт керування транспортним засобом, а також показів свідка ОСОБА_22 та сприймає їх як намагання сприяти уникненню обвинуваченим відповідальності за вчинене діяння, так як вони спростовані матеріалами кримінального провадження, письмовими доказами, а також показами свідків, які зазначили, що реєстрація та пропуск транспортного засобу через митний кордон неможлива у відсутність його власника, за таких обставин на переконання суду, ОСОБА_22 не міг перетнути митний кордон по документах обвинуваченого у відсутність останнього.
А тому, суд знаходить обґрунтованим та доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України, що мало прояв в наступному.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 16.02.2015 вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, який набрав законної сили 20.04.2015, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75, п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 кримінально-виконавчою інспекцією 26.05.2015 роз'яснено порядок і умови відбування покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, відібрана підписка про те, що у разі ухилення від відбуття покарання його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.389 КК України.
Незважаючи на вказане, ОСОБА_4 діючи умисно та маючи намір на ухилення від відбуття додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, неодноразово керував автомобілем марки «Renauit Espasa», номерний знак НОМЕР_1 . Так, 03.11.2015 о 18:22 год., 06.12.2015 о 20:44 год., 20.04.2016 о 22:05, 08.05.2016 об 11:59 здійснив виїзд з України в зоні діяльності митного поста «Дністер» Вінницької митниці ДФС (пункт пропуску «Могилів-Подільський - Отач»). Крім цього, 03.11.2015 о 18:25 год., 06.12.2015 о 20:47, 20.04.2016 о 22:15 здійснив в'їзд в Україну автомобілем вище вказаної марки, що підтверджено інформацією щодо проходження митного контролю громадянином ОСОБА_4 та будь-яких доказів на спростування вказаних фактів керування авто особисто ОСОБА_4 стороною захисту надано не було, а в матеріалах кримінального провадження ( том 1 ас. 135, том 2 а.с. 62) містяться докази, що у вказаний період в автомобілі, який перетинав кордон знаходилась лише одна особа, а саме ОСОБА_4 . Вказані факти також підтверджуються показами свідків та наступними письмовими доказами:
-Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2015 про засудження ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі та позбавлення права керування транспортними засобами;
-Довідками про проведення профілактичних бесід від 26.05.2015, від 11.04.2016, від 11.07.2016, 10.10.2016 , якими ОСОБА_4 було роз'яснено порядок та умови відбування покарання;
-Інформацією Вінницької митниці ДФС щодо проходження митного контролю громадянином України ОСОБА_4 за період з 20.04.2016 по 11.01.2017, відповідно до якої в даному витягу з електронної бази даних Вінницької митниці ДФС інформація щодо переміщення через митний кордон України громадян фіксується лише у випадку переміщення останніми в якості водіїв;
-Витягом з наявною у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» інформацією щодо перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та особами, які перебували з ним у транспортному засобі з державними номерними знаками НОМЕР_1 у дати: 03.11.2015, 05.11.2015, 21.11.2015, 26.11.2015, 01.12.2015, 06.12.2015, 08.12.2015, 12.12.2015, 01.01.2016, 11.01.2016, 10.03.2016, 15.03.2016, 20.03.2016, 25.03.2016, 30.03.2016, 04.04.2016, 09.04.2016 та 15.04.2016 від 08.12.2016.
Тому, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 за наведених судом обставин є доведеною в тому, що він, будучи засудженим ухилявся від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю та такі його дії кваліфіковані органом досудового розслідування вірно, за ч. 1 ст. 389 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, відповідно до ст.66 КК України не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризуючи дані: по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.
Беручи до уваги вище наведене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 ст. 389 Особливої частини, призначивши остаточне покарання на підставі ст.ст. 71, 72 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2015. Також зважаючи на те, що від часу набрання вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області законної сили (20.04.2015) до часу ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами (03.11.2015) пройшло 06 місяців 13 днів, то невідбута частина додаткового покарання складає 1 рік 05 місяців 18 днів, та підлягає приєднанню до основного покарання, призначеного за сукупністю вироків.
З огляду на те, що вчинені обвинуваченим злочини у відповідності з ст. 12 КК України не є тяжкими чи особливо тяжкими, ОСОБА_4 на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» має неповнолітню дитину ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» на нього поширюється вказаний закон.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Обвинувачений ОСОБА_4 дав свою згоду про застосування до нього амністії.
Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень Закону України «Про амністію у 2016 році».
Таким чином, відповідно до Закону України «Про амністію у 2016 році», враховуючи клопотання обвинуваченого про застосування до нього вимог вищезазначеного Закону та думку прокурора, який наголосив про необхідність застосування амністії о засудженого, суд вважає за необхідне, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону.
Відповідно до ст.174 КПК України арешт майна, автомобіля марки «Renault Espasa», номер шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , накладений ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 29.12.2016 підлягає скасуванню.
Долю речових доказів вирішити в порядку, встановленому статтею 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 71,72 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом часткового частини невідбутого покарання за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.02.2015 у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.3 ст. 71 КК України приєднати до основного покарання, призначеного за сукупністю вироків частину невідбутого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, строком 1 (один) рік 05 місяців 18 днів.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання.
Скасувати арешт, накладений на майно (автомобіль марки «Renault Espasa», номер шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 ) ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29.12.2016.
Речові докази:
чоловічу шапку чорного кольору та чоловічі штани, спортивного типу із люмінесцентною наліпкою на верхній лівій штанині, що належать ОСОБА_4 та зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_4 .
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ ОСОБА_25