Справа № 140/2533/17
Провадження №2/140/1065/17
(заочне)
26.12.2017 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Слободяник Т.В.
при секретарі Затишняку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої виконавчим комітетом Брацлавської селищної ради 25.09.2017 року № 3021, в даному будинку проживають ОСОБА_1, її діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2.
Відповідач зареєстрований за вище вказаною адресою, хоча фактично близько чотирьох років по даний час не проживав та не з'являвся до даного житла.
Відповідно до ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за відсутньою особою протягом 6-ти місяців. ОСОБА_2 відсутній по місцю зареєстрованого проживання більше року, а отже він втратив право на користування даним житловим приміщенням.
Оскільки відповідач немає ніяких прав до будинку ОСОБА_1 та не проживає за вище вказаною адресою, тому вона звернулася до суду з даним позовом та просить суд ухвалити рішення про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин та приймаючи до уваги, що позивачка ОСОБА_1 цього не заперечує, суд ухвалив по справі провести заочний розгляд справи.
Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи в межах наданих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вбачається з Договору дарування від 18.03.2006 року позивачці належить житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).
За вище вказаною адресою зареєстровані позивачка ОСОБА_1, її діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2, про що свідчить довідка про склад сім'ї №3021 від 25.09.2017 видана Брацлавською селищною радою (а.с.16) та домова книга №115 (а.с.9-13).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вище вказаною адресою, однак згідно показів позивачки, актів про не проживання особи за місцем реєстрації (а.с.17-18) за даною адресою не проживає близько чотирьох років.
Згідно ст. 405 ЦК України при відсутності члена сім'ї власника житла без поважних причин понад один рік, він втрачає право на користування цим житлом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а ст. 391 вказаного Кодексу встановлено, що власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що в силу ст.71, 72 ЖК України ОСОБА_2 вважається таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1.
Позивач просить захистити її права, як власника будинку, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та примусово зняти відповідача з реєстраційного обліку в будинку.
За таких обставин та у контексті наведених вище правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а тому слід примусово зняти його з реєстраційного обліку в будинку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.391,405 ЦК України, ст.72 Житлового кодексу України, ст.ст. 12, 258, 259, 263, 264, 265, 284, 288 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком за адресою: АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку в будинку, який належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому законодавством.
Суддя: