Справа № 136/1446/17
23 жовтня 2017 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Липовецького відділення поліції Немирівського відділу ГУ Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не притягуваного до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
На розгляд суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія БР № 029690 встановлено, що 11.09.2017 року о 21:40 год. на автошляху с. Зозів, по вул. Незалежності, водій ОСОБА_1 керував автомобілем АЗЛК "Москвич", державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9. ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, суду пояснив, що він був не згоден із проходженням огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, про що неодноразово наголошував поліцейському.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши усі зібрані у справі докази, яким суд дав оцінку, дійшов висновку про таке.
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджено роздруківкою приладу Драгер, що долучено до справи, показники якого показали 1,87%0.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння (далі - Інструкція), яка 09.11.2015 року затверджена Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Розділ ІІ Інструкції).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п.7 Розділ І Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків (пункт 6 Розділ ІІ Інструкції).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.(п.7 Інструкції).
Із письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що вони були присутніми під час проходження освідування на факт вживання спиртних напоїв водієм автомобіля марки Москвич, державний номерний знак 6333ВИШ, під час якого показники приладу Драгер показали 1,87%0.
Судом вживались заходи щодо з'ясування усіх істотних обставин справи шляхом виклику в судове засідання вищевказаних свідків, а також особи, яка складала протокол ОСОБА_4, однак, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи вказані особи не з'явились в судове засідання.
Підпункт (d) пункту 3 статті 6 Конвенції визначає, що кожний обвинувачений має право допитати свідка, який свідчить проти нього або ж мати право на те, щоб ці свідки були допитані, а також право на виклик і допит свідків на його користь на таких самих умовах, як і для свідків, що показують проти нього (Трофимов против ОСОБА_5 (Trofimov v. Russia), пункт 33; Садак против Турции (№ 1) (Sadak and Others v. Turkey (no. 1)), пункт 67).
Можливість очної ставки обвинуваченого з важливим свідком в присутності судді є суттєвим елементом справедливого судового розгляду (Тарау против Румынии (Tarau v. Romania), пункт 74; Гравиано против Италии (Graviano v. Italy), пункт 38).
Будучи повідомленими про час і місце розгляду справи за адресою вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не могла заперечити пояснення свідків в судовому засіданні і допитати останніх.
В такому випадку, суд приймає до уваги позицію Європейського Суду з прав людини у справі “Корнєв і Карпенко проти України” (п. 54 Рішення), де Суд визначив, що пункти 1 і 3(с1) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше.
Європейський Суд зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статті 6 Конвенції, що має місце у даній справі.
За наведених вище мотивів, ОСОБА_1 позбавлений був можливості довести факт його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за участі свідків, в результаті чого такий огляд мав проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, судом враховано пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з приводу того, що він був не згоден із проходженням огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, про що неодноразово наголошував поліцейському.
Роздруківка приладу Драгер, що долучена до матеріалів справи про факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, в даному випадку, не має для суду переконливого значення, оскільки згідно вимог Інструкції, у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, такий огляд мав проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Важливим є й те, що з письмових пояснень свідків не можливо однозначно ідентифікувати особу, яка проходила огляд на стан сп'яніння, оскільки зазначено, що освідування проходив водій автомобіля марки Москвич, державний номерний знак 6333ВИШ.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За правилами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, провадження у справі слід закрити на підставі статті 247 ч.1 п.1 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 130, 247, 251, 276, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Д.Т. Кривенко