Справа № 136/14/17
іменем України
"12" грудня 2017 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенко Д.Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідачів, в якому просить суд стягнути із ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 7 666 792 гривень; стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно грошові кошти в сумі 1 000 гривень.
Підставність позову обґрунтовано тим, що в період з 2014 року по 2015 рік ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7 666 792 гривень, за які останній мав поставити ОСОБА_1 певні матеріали та виконати відповідні роботи. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих зобов'язань, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед ОСОБА_1 у обсязі 1 000 гривень за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків. Всупереч взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 після отримання грошових коштів не поставив ОСОБА_1 матеріали та не виконав обумовлених робіт. Потреба у роботах та послугах ОСОБА_2 відпала, проте коштів останній у добровільному порядку не повертає, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити у заявленому обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, аргументувавши свою позицію у письмовому запереченні, що додане до матеріалів цивільної справи, відповідно до якого зазначили, що позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів в сумі 7 666 792 гривні, утім платіжних документів на підтвердження передачі грошових коштів позивачем надано лише на суму 5 115 010 гривень, з них: по грошових коштах в розмірі 1 060 000 гривень сплив строк позовної давності, а стосовно суми 116 640 гривень надано платіжні документи, в яких відсутній підпис ОСОБА_2, що є неналежним доказом. Щодо розміру грошових коштів, які підтверджені платіжними документами, відповідач та його представник зазначили, що роботи та послуги, за які ОСОБА_2 отримав грошові кошти від ОСОБА_5 він виконав у повному обсязі, що доведено належними та допустимими доказами.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи оповіщеним про день та час розгляду справи за адресою зареєстрованого місця проживання, отож в силу ст.74 ЦПК України, вважається таким, що судовий виклик йому вручений належним чином.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникали цивільно - правові відносини, де ОСОБА_2 виступав як фізична особа і окремо як фізична особа підприємець.
Відсутність письмових договорів з цього приводу, які б детально описували права та обов'язки сторін щодо досягнутих між ними домовленостей змушує суд застосовувати до виниклих відносин не лише законодавче регулювання, а й звичаї та правила ділового обороту.
Вирішуючи питання щодо наявності у фізичної особи ОСОБА_2 зобов'язань перед ОСОБА_1, суд виходить з того, що сторонни були вільні в досягненні будь-яких домовленостей, в тому числі і щодо передачі один одному коштів в рахунок цивільно-правових договорів, які могли ними бути укладені в подальшому. Зазначена практика не заборонена і, як правило, застосовується учасниками цивільно-правових відносин. При цьому, до коштів, які передаються одній із сторін, застосовуються правила авансу за умови укладення сторонами цивільно-правового договору з данного приводу в передбаченій законом формі. Як встановлено судом жодних цивільно - правових договорів між ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 не укладалось, в зв'язку з чим до коштів, які були отримані ОСОБА_2, як фізичною особою, слід застосовувати правила глави 83 ЦК України, що регулює набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави. При цьому, до особи, яка отримала майно, в даному випадку грошові кошти, не можуть бути застосовані правила даної глави, якщо вона доведе, що після отримання коштів нею було укладено відповідний договір з особою, що передала кошти, тобто у неї виникла правова підстава отримання коштів. Крім того, до особи, яка отримала майно, в даному випадку грошові кошти, не можуть бути застосовані правила даної глави, якщо вона доведе, що після отримання коштів нею було передано особі, яка передавала майно - майно еквівалентне отриманому, або ж інші блага, в тому числі і виконання робіт на суму отриманого майна - грошових коштів.
Жодних цивільно-правових договорів між позивачем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 сторонами надано не було, належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_2 - ОСОБА_1 майна чи виконання робіт на суму, що відповідала б отриманим коштам також не надано.
Посилання відповідача ОСОБА_2, як на доказ виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем ОСОБА_1 на Договір № 1 від 10.01.2014 року, Протокол технічної наради від 19.11.2014 року, договір № 1 про врегулювання взаємовідносин від 14 липня 2015 року, акт взаємозвірки відкидаються судом, як неналежні докази, оскільки врегульовували відносини між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, що є відмінними від тих, що є предметом даного судового розгляду.
Надані відповідачем заявки, звіти та інші письмові докази на підтвердження передачі майна та виконання робіт на користь ОСОБА_1 суд відкидає, як неналежні, оскільки жоден з них не містить відомостей про те, що відповідне майно чи виконані роботи були передані ОСОБА_1 в рахунок отриманих платежів.
Вирішуючи питання, щодо суми коштів, які ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 і щодо яких у нього виник обов'язок їх повернення в силу вимог ст.. 1212 ЦК України, суд приймає в якості доказів видаткові касові ордери (а.с. 83, 84, 86, 90, 91, 92, 96, 100, 101, 102, 103). Інші надані позивачем видаткові касові ордери суд не приймає в якості доказів, оскільки вони підтверджують отримання коштів за виконані роботи, виконання яких не властиве фізичній особі чи то оформлені з порушенням встановлених стандартів та правил.
Відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004 року, касовий ордер-первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Наведене свідчить, що видаткові ордера є підтвердженням факту передачі та отримання грошових коштів у визначеному розмірі на оговорені у видаткових касових ордерах цілі.
За таких обставин, загальна сума коштів, які ОСОБА_2 набув без достатньої правової підстави становить 2 227 000 грн. (в тому числі 3000 Евро, які перераховані в гривню по курсу на день ухвалення рішення).
Підстав для застосування строків позовної давності щодо частини грошових коштів, про які зазначено було відповідачем, суд не вбачає, так як їх не було пропущено.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань перед ОСОБА_1 щодо поставлення кредитору товарів та виконання на його користь будівельно - ремонтних робіт або невиконання обов'язків боржником за повернення ним одержаних коштів, 09.03.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки(а.с.5).
Згідно п.2 Договору сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитором у разі порушення боржником обов'язків у обсязі 1000 гривень. Сторони узгодили у Договорі відповідальність за неналежне виконання чи невиконання умов договору, узгодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст.599 ЦК України.
Вказаний правочин був підписаний сторонами договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до змісту ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (стаття 11 ЦПК України).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти підлягає до часткового задоволення в сумі 2 226 000 (два мільйони двісті двадцять шість тисяч) гривень (безпідставно набуте майно), а в решті позову слід відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення із відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 1 000 гривень, суд виходить із такого.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст.553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).
В ході судового розгляду судом встановлено факт неналежного виконання боржником ОСОБА_2 основного зобов'язання, яке було забезпечено договором поруки від 09.03.2015, отож за умовами даного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 несуть солідарний обов'язок перед кредитором у обсязі, що визначений договором (п.2.1 Договору) та становить 1 000 гривень, відтак вимоги в цій частині підлягають до задоволення у повному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню на загальну суму 2 227 000 грн.
Розподіл витрат суд здійснює відповідно до ст.88 ЦК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.509, 526, 529, 530, 610, 612, 875, 1000,1212 ЦК України, ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 226 000 (два мільйони двісті двадцять шість тисяч) гривень.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 898, 20 (одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім) гривень 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) гривень 90 коп..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д.Т. Кривенко