Справа № 129/2056/17
Провадження по справі № 2-а/129/217/2017
"08" грудня 2017 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Дєдова С.М.,
з участю секретаря Бойко Т.С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бардецької Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання неправомірною відмови у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі, зобов'язання вчинення певних дій,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання неправомірною відмови у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі, зобов'язання вчинення певних дій, за яким позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у призначенні і виплаті ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди із 03.06.2017 року;
- зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити і виплачувати ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру, починаючи з 03.06.2017 року, та стягнути заборгованість недоплачених коштів;
- стягнути з відповідача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що на час обрання його, ОСОБА_1, на посаду судді та набуття ним права на відставку порядок визначення стажу судді проводився відповідно до Законів України «Про статус суддів» №2862-ХІІ, «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII і відповідачем Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області в порушення вимог цих законів до стажу судді ОСОБА_1, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незаконно, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано, протиправно не зараховано повністю періоди часу роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорів в органах прокуратури України із 05.04.1985 р. по 12.11.2003 року (безперервний трудовий стаж), відмовлено йому у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, а також призначено таке щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків заробітної плати не з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку (03.06.2017 р.), а з дня звернення (07.06.2017 р.) позивача до відповідача із заявою про призначення, нарахування і виплату довічного грошового утримання судді у відставці, чим порушено його законне право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовільнити у повному об'ємі із підстав зазначених у позові.
Представник відповідача Бардецька Л.А. у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити повністю з підстав зазначених у письмовому запереченні, вважала цей позов необґрунтованим, додала письмове заперечення у якому пояснила, що Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області з 07.06.2017 року ОСОБА_1 переведено із пенсії за вислугою років, яку він отримував із 16.07.2002 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% від отримуваної заробітної плати відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки при призначенні довічного утримання взято у розрахунок загальний безпосередній стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді 11 років 7 місяців 5 днів. Бардецька Л.А. визнала наявність у ОСОБА_1 безперервного трудового стажу на посадах прокурорів в органах прокуратури України із 05.04.1985 р. по 12.11.2003 року однак вважала, що відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді, який би давав право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, такий стаж не зараховується.
З урахуванням позицій сторін, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю з таких міркувань.
Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, встановив, що Указом Президента України від 22.09.2005 року ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Тульчинського районного суду Вінницької області строком на п'ять років, а згідно із Постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 року він обраний суддею цього суду безстроково, що підтверджується оглянутими матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1, розрахунком стажу судді № 04-21/2/2017 (а.с.49), визнається і не заперечується сторонами.
У період часу із 05.04.1985 р. по 12.11.2003 року ОСОБА_1 працював на різних прокурорських посадах у прокуратурах Вінницької та Кіровоградської областей органів прокуратури України, що підтверджується оглянутими матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1, розрахунком стажу судді № 04-21/2/2017 (а.с.49), визнається і не заперечується сторонами.
Рішенням Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області у відставку» від 23.05.2017 р. № 1217/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Тульчинського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до наказу голови Тульчинського районного суду Вінницької області від 02.06.2017 р. №61-к ОСОБА_1 виключено зі штату суддів Тульчинського районного суду із 02 червня 2017 року, що підтверджується оглянутими матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1, розрахунком стажу судді № 04-21/2/2017 (а.с.49), визнається і не заперечується сторонами.
07.06.2017 р. Тульчинським районним судом Вінницької області винесено подання про встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, який згідно із розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 34 роки 7 місяців і чотири дні, до якого також зараховано періоди часу роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорів в органах прокуратури України із 05.04.1985 р. по 12.11.2003 року (безперервний трудовий стаж) (а.с.а.с. 47, 48, 49).
Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області з 07.06.2017 року призначено позивачу ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від отримуваної заробітної плати судді відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016, однак при призначенні взяв у розрахунок загальний стаж роботи на посаді судді 11 років 7 місяців 5 днів, що визнається і не заперечується сторонами, підтверджується оглянутими матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1, копією розпорядження №136701 від 08.06.2017 р., виданого Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області (а.с. 9).
Не погоджуючись з даним рішення, позивач ОСОБА_1 12.07.2017 р. звернувся до відповідача Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання з 80% на 90%, так як відповідно до наданого ним розрахунку його стаж, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, становить 34 роки 7 місяців і чотири дні (а.с.5).
Листом від 14.07.2017 р. №759/09-31/02 Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повідомило позивачу ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, тим самим відмовивши позивачу в перерахунку довічного грошового утримання з 80% на 90% (а.с.6-8).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом в суд.
Спірні правовідносини регламентуються:
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи, керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У ч. 1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітраж: України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Нормами ч.6 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 було визначено, що для суддів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі пільги.
Таким чином, враховуючи дату призначення позивача на посаду судді - 22.09.2005 року, на нього розповсюджується дія ст.43 Закону України «Про статус суддів», яка надавала можливість зарахування до стажу роботи судді також стаж роботи на попередніх посадах прокурорів в органах прокуратури України.
Згідно з пунктом 3.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Чинний на час виникнення правовідносин Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІІ в ч.1 ст.11 визначав, що незалежність суддів забезпечується, в тому числі правом судді на відставку, а ч.2 і ч.3 цієї статті передбачали, що всі державні органи, установи та організації, зобов'язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї; гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.
Конституційний Суд України у рішенні N8-рп/2005 від 11.10.2005 року зробив офіційне тлумачення, про те, що за змістом ст.126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
01.01.2011 року Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ втратив чинність з набранням чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (у першій редакції, яка набула чинності 03.08.2010) в ч.4 ст.47 знову декларував, що незалежність суддів забезпечується, в тому числі правом судді на відставку, а ч.5 і ч.6 ст. 47 визначали, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (у першій редакції, яка набула чинності 03.08.2010) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії судців України, судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Зміст вищезазначених ст.120 і ст.135 Закону № 2453-VI, викладений у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року дослівно відповідає змісту ч.1 ст.109 Закону № 2453-VI (в попередній редакції), а також залишилась незмінною редакція ст. 47 цього Закону.
Проте Закон № 2453-VI викладений у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року, не включив зміст Перехідних положень Закону № 2453-VI, що стало підставою для неоднозначного розуміння і неправильного тлумачення відповідачем закону, який застосовувався при визначенні стажу судді для призначення довічного грошового утримання.
Завданням Перехідних положень у структурі Закону є, зокрема, врегулювання інших правовідносин, які спрямовані на вирішення питань у зв'язку з набранням чинності законом.
Оскільки, з набранням чинності Закону №2453-VI по іншому обчислювався стаж судді і наступні редакції цього закону не змінювали порядку обчислення стажу судді, то в п.11 Перехідних положень були врегульовані питання визначення стажу для суддів які обранні (призначенні) відповідно до законів, що діяли раніше, і таке врегулювання питання визначення стажу для суддів поширюється на весь подальший час дії цього закону.
Таке розуміння і тлумачення Закону № 2453-VI у редакції від 12.02.2015 року відповідає закріпленим у Конституції України принципам гарантованості досягнутого рівня права і дії закону у часі.
Згідно з ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а ч.1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Правонаступність такого порядку обчислення стажу судді та гарантованість досягнутого рівня права закріплені в положеннях чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-19 чинній з 05.01.2017 року, де у розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» у п. 34 визначено: судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до пункту 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
На час звернення позивача із заявою про звільнення з посади судді у відставку та прийняття рішення про звільнення 02.06.2017 року ці правовідносини регулювалися Розділом ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (у чинній на той час редакції) та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, оскільки суддя ОСОБА_1 на час звільнення у відставку не проходив кваліфікаційного оцінювання та відповідно й не працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим за 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Чинність вимог позивача підтверджено і в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ; Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці). У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що вже визнавав неконституційними положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 резолютивної частини Рішення від 03.06.2013 №3-рп/2013). Незважаючи на це, Верховна Рада України прийняла Закон № 213,Закон № 911, окремими положеннями яких звужено обсяг гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016 визначено, що частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI підлягає застосуванню в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсій призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402- VIII від 02.06.2016 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до п.2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
З системного аналізу змісту правових норм, про які вище вказано судом як про норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини за даним адміністративним позовом ОСОБА_1, вбачається таке:
- до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України зараховується також час роботи на посадах прокурорів в органах прокуратури України (ст.43. Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ; п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI; п. 34 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII; ст.22 Конституції України);
- право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання мають судді за умови наявності трудового стажу на посаді судді не менше 25 років, або змішаного трудового стажу, до якого крім роботи на посадах суддів судів України зараховано також час роботи на посадах прокурорів (ст.43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ; п. 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI; п. 25, 34 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII; ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010; ст.22 Конституції України);
- щомісячне довічне утримання судді у відставці призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку (п.2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1);
- щомісячне довічне утримання судді у відставці та пенсії, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є тотожними видами виплат держави особам, які не працюють, оскільки підстави їх призначення, нарахування і виплати регламентуються окремими нормативно-правовими актами (норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Оскільки, на час обрання ОСОБА_1 на посаду судді та набуття ним права на відставку порядок визначення стажу судді проводився відповідно до Законів України «Про статус суддів» №2862-ХІІ, «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII і відповідачем Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області в порушення вимог цих законів до стажу судді ОСОБА_1, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незаконно, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано, протиправно не зараховано повністю періоди часу роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорів в органах прокуратури України із 05.04.1985 р. по 12.11.2003 року (безперервний трудовий стаж), відмовлено у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, а також призначено таке щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків заробітної плати не з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку (03.06.2017 р.), а з дня звернення (07.06.2017 р.) позивача до відповідача із заявою про призначення, нарахування і виплату довічного грошового утримання судді у відставці, чим порушено законне право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому задля захисту вказаного законного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у призначенні і виплаті із 03.06.2017 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди; зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру, починаючи з 03.06.2017 року, з виплатою недоплачених коштів та стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум та недоплачених коштів заборгованість із виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, яка утворилась, починаючи із 03.06.2017 року, у зв'язку із протиправною відмовою Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у призначенні і виплаті із 03.06.2017 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Згідно із ч.2 ст.71 КАС України цього ж Кодексу, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідачем Гайсинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області, яке заперечувало проти адміністративного позову, для підтвердження своєї позиції, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України суду окрім письмових заперечень не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди із 03.06.2017 року.
Доводи відповідача, наведені у письмовому запереченні проти позову, суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки вони спростовані наведеними вище доказами та мотивами суду.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 640 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 70, 71, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України суд, -
Постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у призначенні і виплаті із 03.06.2017 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Зобов'язати Гайсинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області призначити і виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру, починаючи з 03.06.2017 року, з виплатою недоплачених коштів.
Стягнути із Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням раніше виплачених сум та недоплачених коштів заборгованість із виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, яка утворилась, починаючи із 03.06.2017 року, у зв'язку із протиправною відмовою Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області у призначенні і виплаті із 03.06.2017 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині виплати довічного грошового утримання судді у відставці за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 640,00 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Суддя: