29 грудня 2017 року
м. Київ
справа № 757/35939/16-ц
провадження № 61-33 ск 17
Верховний Суд у складі судді першої палати Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року щодо роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: головне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Анатолій Іванович, про визнання договору дарування недійсним,
10 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із вказаною касаційною скаргою.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за її позовом до ОСОБА_3, треті особи: головне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко А. І., про визнання договору дарування недійсним.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що ухвали суду першої інстанції про відмову у роз'ясненні судового рішення, після їх перегляду в апеляційному порядку, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року щодо роз'яснення рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: головне управління юстиції у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Анатолій Іванович, про визнання договору дарування недійсним відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Є. В. Синельников