Справа № 405/7602/17
1-кс/405/3662/17
"19" грудня 2017 р. м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький скаргу адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить зобов'язати старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансового розслідування Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 повернути ОСОБА_5 тимчасово вилучене майно згідно протоколу обшуку від 26-27 червня 2017 року по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017120010000012 від 15.02.2017 року, яке знаходиться на зберіганні в СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області, а саме грошових коштів.
На обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23.06.2017 року по справі №405/3306/17 було задоволено клопотання начальника відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 32017120010000012 та надано дозвіл на проведення обшуку в квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 . 26-27 червня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді від 23.06.2017 року було проведено обшук приміщення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено протокол обшуку від 26-27 червня 2017 року, відповідно до якого вилучено купюри номіналом 1 грн., у кількості 60 штук, на загальну суму 60 грн.; купюри номіналом 2 грн., у кількості 23 штук, на загальну суму 46 грн.; купюри номіналом 5 грн., у кількості 125 штук, на загальну суму 625 грн.; купюри номіналом 10 грн., у кількості 166 штук, на загальну суму 1660 грн.; купюри номіналом 20 грн., у кількості 243 штук, на загальну суму 4860 грн.; купюри номіналом 50 грн., у кількості 62 штук, на загальну суму 3100 грн.; купюри номіналом 100 грн., у кількості 284 штук, на загальну суму 28400 грн.; купюри номіналом 200 грн., у кількості 91 штук, на загальну суму 18200 грн.; купюри номіналом 500 грн., у кількості 58 штук, на загальну суму 29000 грн.; купюри номіналом 1 долар США, у кількості 3 штук, на загальну суму 3 долари США; купюри номіналом 10 доларів США, у кількості 1 штук, на загальну суму 10 доларів США; купюри номіналом 20 доларів США, у кількості 4 штук, на загальну суму 80 доларів США; купюри номіналом 50 доларів США, у кількості 1 штук, на загальну суму 50 доларів США; купюри номіналом 100 доларів СІЛА, у кількості 118 штук, на загальну суму 11800 доларів США; купюри номіналом 100 евро, у кількості 3 штук, на загальну суму 300 евро; купюри номіналом 20 евро, у кількості 2 штук, на загальну суму 40 евро; купюри номіналом 500 грн., у кількості 1 штук, на загальну суму 500 грн. Згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23.06.2017 року по справі № 405/3306/17, надано дозвіл на виявлення та вилучення, в тому числі, грошових коштів здобутих злочинним шляхом. На даний час слідством не доведено того факту, що вилучені під час проведення ошуку 26-27 червня 2017 року в квартирі ОСОБА_5 грошові кошти є такими, що здобуті злочинним шляхом. Також слідством не доведено, що вище зазначені грошові кошти мають відношення до господарських операцій, які проводились ПП «Алегро-Опт» та мають відношення до обставин та подій, які є предметом досудового розслідування по кримінальному провадженні № 32017120010000012 від 15.02.2017року. Виходячи з вище викладеного, грошові кошти, які згідно протоколу обшуку від 26-27 червня 2017 року були вилучені в квартирі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , є такими, що вважаються тимчасово вилученим майном. 21.11.2017 року адвокатом ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5 було подано клопотання слідчому СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 про повернення тимчасово вилученого майна. 22.11.2017 року слідчим СУ ФГ ГР ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 було винесено постанову про відмову в задоволенні вище зазначеного клопотання. Єдиним обґрунтування з боку слідчого у відмові в задоволенні клопотання адвоката є те, що «29.06.2017 року вказані грошові кошти визнані речовими доказами по кримінальному провадженні та здані на зберігання до банківських установ.
Під час розгляду скарги адвокат ОСОБА_4 її підтримав, надавши пояснення якими обґрунтовує свої доводи.
Слідчий в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, при цьому зазначила, що зазначені грошові кошти, мають доказове значення та не мають статусу тимчасово вилученого майна, оскільки ухвалою слідчого судді від 23.06.2017 року було прямо надано дозвіл на відшукання грошових коштів, а також постановою слідчого їх було визнано речовими доказами, а тому вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Під час розгляду скарги встановлено, що СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017120010000012 від 15.02.2017 року, відносно службових осіб ПП «Аллєгро- Опт», за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно приписам ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Виходячи з цього, відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої вони вилучені у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: за клопотанням бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
В рамках досудового розслідування слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено грошові кошти в загальній сумі 86 551 грн., 11 9943 доларів США, 340 євро.
При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).
КПК передбачає можливість тимчасового вилучення майна у трьох випадках: 1) у затриманої особи; 2) при проведенні огляду; 3) при проведенні обшуку. Майно є тимчасово вилученим до його повернення або вирішення питання про його арешт.
Виходячи з цього, відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно у ОСОБА_5 є тимчасово вилученим майном та має бути повернуте особі, у якої воно вилучено у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 173 КПК України, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Разом з тим, орган досудового розслідування у строки, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України не звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
При цьому, оцінюючи підстави віднесення майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК України, слід виходити від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК України, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
В даному випадку, грошові кошти, які були вилучені, не є предметами, які містять на собі ознаки злочину і не вказані в ухвалі слідчого судді, а твердження слідчого, що вилучене майно підпадає під ухвалу про обшук в частині відшукання грошових коштів здобутих злочинним шляхом є безпідставним, оскільки слідчим не доведено, що саме ці грошові кошти є коштами здобутими злочинним шляхом.
Отже, таке майно підлягає негайному поверненню, оскільки прямо надано дозволу на його відшукання не було та міститься лише загальне посилання на вилучення певних речей та документів.
При цьому, відповідно до Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування від 12.01.2017, у розділі 1.2 вказав, що результат аналізу ухвал слідчих суддів свідчить про те, що аргументом сторони обвинувачення, яким ця сторона послуговується для підтвердження законності залишення майна у володінні органів досудового розслідування та відсутності підстав для його повернення, є визнання такого майна речовими доказами. Однак слід враховувати, що якщо ці докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з клопотанням про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування.
Крім того, положення ч. 1 ст. 100 КПК України, наголошують на тому, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Таким чином, законність володіння органом досудового розслідування майном, яке визначене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
Тобто, доводи слідчого щодо неповернення майна з підстав визнання вилучених документів речовими доказами не знайшло свого підтвердження.
За таких обставин, приходжу до висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні вилученого майна, оскільки в діях органу досудового розслідування вбачається безпідставне неповернення тимчасово вилученого майна його володільцю та порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи вище викладене, виходячи з встановлених обставин та вимог КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення вимог скарги.
Керуючись ст.ст.303,306-307,369-372 КПК України, слідчий суддя, -
скаргу адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна задовольнити.
Зобов'язати старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_3 повернути ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 86 551 грн., 11 9943 доларів США, 340 євро, вилучені 26-27.06.2017 року в ході обшуку приміщення квартири, за адресою АДРЕСА_1 , негайно.
Ухвала не оскаржується.
Слідчий суддя Ленінського
районного суду м. Кіровограда ОСОБА_9 Загреба