Справа № 350/1414/17
Провадження № 2-а/350/77/2017
28 грудня 2017 року смт. Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Максиміва І.В.
при секретарі Видойник І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 про визнанння протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2209/30500/17 від 22.08.2017 року, яку виніс заступник начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 та згідно якої його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500,00 гривень. Одночасно подав мотивовану заяву про поновлення строку оскарження вищевказаної постанови.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що весною 2015 року до нього звернулись представники діаспори України в Чеській Республіці з проханням передати на потреби військових бувший у використанні автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136, який вони придбали для цієї мети. Знаючи, що в зоні бойових дій дійсно потрібна будь-яка допомога, порадившись з колегами та отримавши розпорядження від керівника Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», він погодився доставити вказаний автомобіль в зону антитерористичної операції.
29.04.2015 року біля пункту пропуску «Шегині» після пред'явлення ним свого українського паспорта представник української діаспори в Чехії передав йому автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136, при цьому зазначив, що на митниці зробили відмітку у журналі про те, що автомобіль ввозиться на територію України для подальшої передачі в зону АТО. Він не знав, що саме його було вказано, як особу, яка ввозить цей автомобіль. З його закордонного паспорта вбачається, що 29 квітня 2015 року кордон він не перетинав, на той час у нього не було діючої невикористаної візи для виїзду за межі України.
З с. Шегині він поїхав в м. Долина, де відремонтував вищевказаний автомобіль власними силами. Після чого цим автомобілем прибув у м. Івано-Франківськ в 4-й запасний батальйон Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Звідки 08.05.2015 року разом з іншими п'ятьма бійцями відбув на ротацію в зону проведення АТО.
09.05.2015 року, прибувши на ротацію, він передав автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136, куплений українською діаспорою Чехії, командиру окремої тактичної групи ім. капітана Воловика ДУК ПС ОСОБА_3 (Кулібін) для виконання бойових завдань в зоні АТО.
Він ще деякий час перебував в зоні АТО, брав участь в бойових завданнях, в тому числі з використанням вказаного вище автомобіля, а згодом відбув із зони АТО додому. Транспортний засіб залишився у розпорядженні групи, якій був переданий.
Він неодноразово перетинав кордон України після 29.04.2015 року до 20.07.2017 року, однак ні разу жодних претензій до нього щодо ввезення автомобіля з порушенням митних правил чи його невивезення не було.
20.07.2017 р. під час складення протоколу він пояснював, що не ввозив автомобіль, а тільки доставив його з митниці в зону АТО.
На розгляд справи він не з'явився з поважних причин, однак мав бажання брати участь в її розгляді, тому поїхав на митницю в м. Івано-Франківськ, де на прийомі начальника пояснив обставини справи, показав наявні докази. Після цього останній зателефонував на Закарпатську митницю. Закінчивши телефонну розмову, він сказав відправити телеграму про відкладення розгляду його справи, запевнив, що справу відкладуть, а наступного разу на розгляд необхідно представити всі наявні у нього докази. Він так і поступив, одразу ж відправивши телеграму з поштового відділення в м. Івано-Франківськ. Проте, як виявилося пізніше, справа була розглянута без його участі і без врахування всіх обставин справи та наявних у нього доказів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені вище обставини. Додатково пояснив, що безпідставними є твердження відповідача про те, що він був уповноваженою особою на представлення транспортного засобу для митного контролю. Він забирав ТЗ від представників української діаспори, які ввезли його на територію України, оформили відповідні документи та передали йому для доставки в зону АТО. Як на підтвердження своєї особи, яка зобов'язується передати автомобіль бійцям АТО, він надав свій паспорт громадянина України. Однак, даний документ не підтверджує його повноваження на ввезення ТЗ чи на його митне оформлення. Щодо поновлення йому строку на оскарження постанови зазначив, що вказана постанова направлена йому 29.08.2017 року, на 8 день після її винесення, за місцем його реєстрації в с. Верхній Струтинь по вул. Січових Стрільців, 30. Фактично за вказаною адресою він не проживає, на підтвердження чого надав довідку, видану Верхньострутинською сільською радою. 09.09.2017 року постанову йому передала сестра ОСОБА_4, після отримання її від працівниці пошти. А тому вчасно оскаржити постанову він не міг в силу незалежних від нього обставин, так як в 10-денний термін не знав про цю постанову. В останнє судове засідання позивач не з'явився, подав клопотання про закінчення розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що 20 липня 2017 року о 18 год. 16 хв. в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» (ЗМК - пасажирська) митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «CITROEN», моделі «С4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, де в якості пасажира слідував гр. України ОСОБА_1, що повертався з Угорщини, де перебував у приватних справах, в Україну. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор». До митного контролю ОСОБА_1 було подано паспорт громадянина України для виїзду за кордон ЕР960773 від 18.04.2013 року. Під час здійснення митних формальностей АСАУР було згенеровано ризик код. 401 - 1: «По даній особі (паспорт ЕР960773) наявна інформація про ввезення у попередніх періодах інших ТЗ, по яких відсутні відомості щодо подальшого вивезення за межі митної території України транспортного засобу реєстраційний номер 9S44136». В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було встановлено, що 29.04.2015 року через митний пост «Шегині» Львівської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 було ввезено автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136. В розділі «примітки» електронного журналу пункту пропуску наявна помітка «АТО». Відповідно до інформації наявної в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України, відповідно до ч. 1 ст. 381 Митного Кодексу України. Станом на 20.07.2017 року вищевказаний транспортний засіб до органу доходів і зборів не доставлено, а термін його перебування на митній території України, ввезеного гр. України Рудим M B. з метою транзиту, перевищено більше, ніж на десять діб. Жодних документів, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили, аварії або протиправних дій третіх осіб ОСОБА_1 Закарпатській митниці ДФС не надав.
Щодо поновлення строку для подання скарги вважає, що підстави для такого поновлення відсутні, так як про час та місце розгляду справи громадянина ОСОБА_5 було повідомлено в протоколі про порушення митних правил №2209/30500/17, 20.07.2017 року, під час його вручення, у відповідності до ст.ст. 494, 526 Митного кодексу України, про що свідчить його власноручний підпис у протоколі. Клопотань про перенесення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. Копія квитанції, наданої ОСОБА_1 у підтвердження направлення клопотання про перенесення розгляду справи, не може бути доказом направлення такого, оскільки невідомо, що саме було відправлене.
Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Стаття 487 МК України передбачає, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Ч. 3 ст. 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У протоколі про порушення митних правил № 2209/30500/17 від 20.07.2017 року зазначено, що 29.04.2015 року через митний пост «Шегині» Львівської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 було ввезено автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», номер кузова НОМЕР_2, державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136. В розділі «примітки» електронного журналу пункту пропуску наявна помітка «АТО». Відповідно до інформації наявної в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України відповідно до ч. 1 ст. 381 Митного кодексу України. Станом на 20.07.2017 року вищевказаний транспортний засіб до органу доходів і зборів не доставлено, а термін його перебування на митній території України перевищено більше, ніж на десять діб.
На підставі даного протоколу винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2209/30500/17 від 22.08.2017 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Згідно ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 8 МК України державна митна справа здійснюється на основі принципу презумпції невинуватості.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 20.07.2017 року, які він давав при складенні протоколу про порушення митних правил, як і в позовній заяві та в судовому засіданні, в них він зазначав, що отримав автомобіль «MITSUBISHI» уже після в'їзду останнього на територію України. Після чого поїхав на ньому в зону АТО. А також, що автомобіль був знищений під час бойових дій. На підтвердження вказаного він повідомляв по наявність в нього фото- та відеодоказів.
Про те, що ОСОБА_1 станом на день ввезення автомобіля не мав діючої та невикористаної візи, а також не здійснював перетину кордону, свідчать копії сторінок його паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії ЕР 960773 від 18.04.2013 року.
П. 3 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» встановлено, що ТЗ для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.
Відповідно до п. 4 розділу 1 зазначеного наказу, ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем:
при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України;
при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред'явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України.
У відповідності до п. 7 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів:
що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);
реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;
паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном, тощо.
У відповідності до п. 9 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» ТЗ на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) не підлягає пропуску через митний кордон України.
Саме тлумачення слова «ввезення» означає вчинення активних дій з переміщення товару з-за меж держави (з-за кордону) на митну територію України. Однак, як вбачається з описаного вище паспорта ОСОБА_1, він не міг таких активних дій вчинити, так як фактично не перебував в той час за межами держави, а відповідно 29.04.2015 р. не в'їжджав на митну територію України.
Відповідач жодним доказом не спростував дані обставини.
Незважаючи на те, що обов'язок доказування в даній категорії справ покладено на відповідача, ним не надано доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_1 переміщував транспортний засіб через митний кордон України, а також, що він пред'являв його митному органу для проведення митного огляду й подавав оригінали та ксерокопії документів, що підтверджували б його право власності чи користування автомобілем «MITSUBISHI», реєстраційні документи на цей ТЗ та паспортний документ, що дає особі право на перетин державного кордону. Тобто, відповідачем не надано ні ксерокопії вищевказаних документів, як і не зазначено їх реквізитів, а в представлених витягах з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України відсутні реквізити цих документів: немає серії та номера паспорта для виїзду за кордон, дати та номера договору чи доручення, які б давали право ОСОБА_1 на пред'явлення транспортного засобу для митного контролю, а також документів, що підтверджують право власності позивача на ТЗ або право користування ним.
Таким чином, в даному випадку є підстави вважати, що відсутній склад правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, так як судом не встановлено з яких саме доказів відповідач зробив висновок, що саме позивач вчиняв активні дії, спрямовані на ввезення автомобіля на територію України, являвся власником транспортного засобу, що був ввезений, чи уповноваженою особою на його ввезення та пред'явлення для митного оформлення.
Згідно ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Як вбачається з фіскального чека від 22.08.2017 року ОСОБА_1 направляв телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи. Даний факт також підтвердив в судовому засідання свідок ОСОБА_6, що описано нижче.
Щодо заперечення відповідача, що копія квитанції не свідчить, що саме було направлене, то вони не заслуговують на увагу, так як останній не надав суду телеграми від позивача будь-якого іншого змісту, ніж той, про який вказує ОСОБА_1
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що відповідачем були порушені норми ч. 4 ст. 526 МК України, оскільки він порушив право особи брати участь у розгляді справи, надавати докази для підтвердження своїх пояснень, а як наслідок, в діях посадової особи Закарпатської митниці ДФС, яка безпосередньо здійснювала провадження в справі про порушення митних правил, наявна неповнота провадження в адміністративній справі, однобічність та неврахування всіх обставин.
Крім того, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження пояснення ОСОБА_1 про те, що він був волонтером, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції з 01.12.2014 року по 18.07.2015 року та доставив вищевказаний автомобіль для потреб військових.
Участь позивача в антитерористичній операції підтверджується довідкою, виданою Добровольчим українським батальйоном № 005/35 від 05.07.2016 року, та посвідченням бійця-добровольця антитерористичної операції серії ІФ № 0108 від 26.06.2017 року .
Відповідно до супровідного листа № Д/1-00/168 від 08.05.2015 року група бійців 4-го ЗБАТ ДУК ПС в кількості 6 осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_7 (Семен), ОСОБА_8 (Шмель), ОСОБА_9 (Німець) відбуває у склад 5-го БАТ ДУК ПС після короткострокової відпустки на ротацію в зону проведення АТО на автомобілях ОСОБА_10, Шкода Філіція, Міцубісі, Тойота Прадо.
Згідно акту прийому-передачі № 14 від 09.05.2015 року ОСОБА_1 передав автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136, командиру окремої тактичної групи ім. капітана Воловика ДУК ПС ОСОБА_3 (Кулібін) для виконання бойових завдань в зоні АТО.
Як вбачається з довідки № 28 від 14.06.2015 року, автомобіль марки «MITSUBISHI», моделі «PAJERO», державний реєстраційний номерний знак Чехії 9S44136, знищено мінометним обстрілом під час виконання бойового завдання 12.06.2015 року в районі с. Опитне поблизу Донецького аеропорту, автомобіль відновленню не підлягає та знаходиться на окупованій території.
Про те, що вказаний автомобіль дійсно знаходився в зоні АТО, свідчать також фото- та відеоматеріали, наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні.
Крім того, факти, на які посилається позивач, в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Так, свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_1 разом з ним та іншими товаришами брали участь у бойових діях на сході України. ОСОБА_1 була дана вказівка командиром ДУК забрати автомобіль з митниці та доставити його в зону АТО. Що і було зроблено та складено акт прийому-передачі. Під час однієї з бойових операцій в районі Донецького аеропорту автомобіль було знищено мінометним обстрілом та до теперішнього часу він (його залишки) знаходиться на непідконтрольній території.
Крім того, свідок ОСОБА_6 пояснив, що він знав, що на ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил, у зв'язку з чим останній з ним та іншими учасниками АТО ходив до начальника митниці в м. Івано-Франківську, повідомляв про неможливість з'явитися 22.08.2017 р. на розгляд справи в м.Ужгород та, за рекомендацією керівника Івано-Франківської митниці, направляв відповідну телеграму в Закарпатську митницю.
Аналогічні пояснення з приводу доставлення автомобіля в зону АТО та його знищення дали суду свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_11
Враховуючи письмові докази, фото- та відеоматеріали, а також пояснення свідків, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 не мав наміру та не використовував ввезений на територію України автомобіль у власних чи комерційних цілях, оскільки відразу після його отримання прибув на цьому автомобілі на ротацію в зону АТО та передав його в розпорядження окремої тактичної групи ім. капітана Воловика.
А тому, суд вважає, що ОСОБА_1 діяв не у власних інтересах, а тільки доставив транспортний засіб в зону проведення АТО для допомоги українським військовослужбовцям, тобто виконував громадянські (волонтерські) обов'язки, сприяючи обороні України та забезпеченню безпеки держави.
В зоні АТО автомобіль було знищено. При цьому, суд вважає за необхідне врахувати вкрай складні умови для фіксації фактів знищення автомобільної техніки під час військових дій, а також відсутність можливості для повідомлення всіх волонтерів та інших зацікавлених осіб про таке знищення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти ОСОБА_13).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Онер'їлдіз проти Туреччини, та Беєлер проти Італії). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (Лелас проти Хорватії).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Однак, заступником начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 при винесенні оскаржуваної постанови та призначенні стягнення не було враховано, що ОСОБА_1 вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил, його майновий стан, те, що станом на 29.04.2015р. у нього не було непогашеної візи для виїзду за кордон, він не ввозив автомобіль через кордон, не був його власником чи уповноваженою особою на його митне оформлення, у нього не було наміру ним користуватися, умислу порушувати закон, не було корисливих мотивів, а позивач тільки виступив посередником між громадянами України в Чехії, які передали цей автомобіль для АТО, в'їхавши на ньому на територію України, і військовим формуванням, для якого цей автомобіль був призначений, тобто діяв у волонтерських цілях. Все це призвело до прийняття необґрунтованої, односторонньої та упередженої постанови, яка прийнята без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких він діяв.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, спрямованих на встановлення всіх обставин справи та на розгляд справи з дотриманням вимог чинного законодавства. Не спростував доводів позивача щодо неввезення ним транспортного засобу «MITSUBISHI» на територію України та щодо невикористання вказаного автомобіля позивачем у комерційних чи особистих цілях. Не взяв до уваги виняткові обставини, за яких цей автомобіль було знищено. Не врахував наміри позивача, спрямовані на захист та збереження цілісності нашої держави.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та без дослідження обставин справи, а тому така постанова підлягає скасуванню, а позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Зі штампа на конверті вбачається, що оскаржувана постанова направлена ОСОБА_1 29.08.2017 року, тобто на 8 день після її винесення. Позивач про порушення своїх прав дізнався 09.09.2017 року, після отримання цієї постанови. До суду з адміністративним позовом він звернувся 15.09.2017 року, а тому суд вважає, що строк звернення до суду пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, а тому такий слід поновити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 77, 241-246, 250, 255 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 8, 458, 470, 486, 487, 489, 526 МК України, п.п. 3, 4, 7, 9 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», суд -
Позов задоволити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 2209/30500/17 від 22.08.2017 року, яку виніс заступник начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 та якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Максимів І.В.