Справа № 346/4786/17
Провадження № 2/346/2180/17
27 грудня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді: Бирич Н.В.
з участю: секретаря: Вербіщук О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно - 1/4 частину квартири,
Позивач, звернувшись в суд із даним позовом, посилається на те, що 09 березня 2017 року помер її син ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. Вона є спадкоємцем першої черги за законом. Однак, 27.09.2017 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутня реєстрація права власності за спадкодавцем на частину реконструйованої квартири.
Позивач просить суд визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
В судове засідання позивач не з'явилась, хоча подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав в суд клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, а також ст. 1 Додаткового протоколу до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплюються і у національному законодавстві України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно Цивільного кодексу України підставами виникнення права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини, зокрема, також і в порядку спадкування після смерті громадянина.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) переходять всі права та обов'язки до інших осіб (спадкоємців).
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Наведене стверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 08.02.1996 року Бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломия та зареєстрованого в реєстрі за № 5068 (а.с.12).
За згодою всіх співвласників в період з 1996 року по 2004 року в картирі було здійснено реконструкцію та добудову до неї приміщення веранди, двох кімнат, гардеробної, коридору та туалету, внаслідок чого зросла загальна її площа зх 51,2 кв.м. до 119,5 кв.м, що стверджується копією з матеріалів інветарної справи та технічним паспортом на квартиру (а.с.13-17).
05.12.2016 року реконструйована квартира була здана в експлуатацію та в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області зареєстрована декларація про готовність об»єкта до експлуатації (а.с.18-20).
18.01.2017 року Управлінням надання адміністративних послуг Коломийської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на житло та декларації про готовність об»єкта до експлуатації за ОСОБА_4З вже зареєстровано право власності на ? реконструйованої квартири, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2017 року, де зазначено, що загальна площа квартири становить 119,5 кв.м.(а.с. 21).
09 березня 2017 року ОСОБА_2І помер. Після його смерті спадщину прийняла ОСОБА_1, яка проживала разом із спадкодавцем на день його смерті. Однак, за життя ОСОБА_2 не оформив право власності на частку реконструйованої квартири.
Постановою приватного нотаріуса від 27.09.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю реєстрації права власності на реконструйовану квартиру за спадкодавцем (а.с. 7).
Відповідно до ч. 4 ст.3 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, права не нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової державної реєстрації таких прав.
Як зазначено у п.3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.0.05.2013 року при вирішення спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Так, реконструкція та добудова до спірної квартири була проведена до 2004 року. На момент закінчення вказаного будівництва не була передбачена обов»язкова державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація права власності на будівлі та споруди була введена згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначений нормативний акт хоча і передбачав державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якше інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності підлягають до задоволення, зокрема, суд вважає, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/4 частину квратири № 2 в будинку № 17 по пр. Грушевського в м. Коломиї.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст.ст. 328, 392, 1216, 1261 ЦК України та керуючись ст.ст. 247 ч.2, 263, 264, 265, 268ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/4 частину квартири 2 по проспекті Грушевського, у будинку 17, в м. Коломия, Івано-Франківської області, загальною площею 119,5 кв.м., житловою площею 50,5 кв.м., як спадкове майно майно після смерті ОСОБА_2, який помер 09 березня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бирич Н. В.