Справа № 344/17368/17
Провадження № 1-кс/344/43/18
02 січня 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12017090000000684 від 29.12.2017,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого посилався на те, що 28.12.2017 приблизно о 19 год. 10 хв. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-211340, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ділянкою дороги по вул. С.Стрільців у с. Сопів Коломийського району вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 від отриманих травм помер на місці події.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090000000684 від 29.12.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Під час проведення огляду місця події 28.12.2017 вилучено автомобіль марки ВАЗ-211340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_2 .
У кримінальному провадженні згаданий транспортний засіб визнано речовим доказом, призначено інженерно-транспортну експертизу технічного стану транспортного засобу.
Слідчий клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задоволити.
Володілець (власник) майна в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Заслухавши слідчого та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб..
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В той же час стороною кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль ВАЗ-211340, реєстраційний номер НОМЕР_1 є предметом вчинення кримінального правопорушення, крім цього, постановою слідчого від 29.12.2017р. його визнано речовим доказам.
Отже з метою збереження речових доказів вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження, тому клопотання слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт з забороною на розпоряджання автомобілем марки ВАЗ-211340, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на час дорожньо-транспортної пригоди керував водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_8 , житель АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1