Справа № 206/6819/17
Провадження № 1-кп/206/431/17
"28" грудня 2017 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретареві: ОСОБА_2
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро питання про затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12017040030003931, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3
19 грудня 2017 року з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 до Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт та угода про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 12017040030003931, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник вважали, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню судом.
Суд ознайомившись з угодою про визнання винуватості та вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження вважає, що у затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити, за наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3, ч. 5 ст. 469 КПК України дана угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод" від 11 грудня 2015 року № 13 зазначено: "За наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень:
а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або
б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Як вбачається з угоди про визнання винуватості від 11 грудня 2017 року укладеної між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , сторони погоджуються, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 за сукупністю скоєного кваліфікуються за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України, в той час як в обвинувальному акті органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується лише за ч. 1 ст. 311 КК України.
Крім того, з обвинувального акту, на підставі якого було укладено угоду, вбачається його невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, відповідно до якої обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Всупереч вимогам вищезазначеної статті КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення не відповідають правовій кваліфікації кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_3 .
Так, у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_3 в невстановленому в ході досудового розслідування час та місці виготовив із раніше придбаних наркотичних засобів та прекурсорів рідину масою не менше ніж 5,0343 г. - небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований, який почав зберігати за місцем проживання без мети збуту.
Між тим, в обвинувальному акті умисні дії ОСОБА_3 , яки вразилися у придбані, зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин кваліфікуються за ч. 1 ст. 311 КК України, хоча в його діях орган досудового розслідування вбачає та зазначає ознаки ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів (а не психотропних речовин) без мети збуту, про що зазначає вище по тексту обвинувального акту.
Крім того, як вбачається з узгодженого сторонами угоди покарання, сторони погоджуються, на призначення загального покарання ОСОБА_3 у вигляді 2 років обмеження волі та на підставі ст.. 75 КК України зі звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків передбачених п. п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Однак згідно ст. 76 КК України дані обов'язки на особу звільнену від покарання покладаються лише судом і вони не можуть бути предметом угоди між підозрюваним (обвинуваченим) та прокурором.
З пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення вбачається, що він обвинувачується у придбані, зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин у невідомої особи у невстановлені слідством дату, час та місці.
Разом з тим, одним з завданням Національної поліції, згідно із Законом України про "Національну поліцію", є протидія злочинності.
Статтею 2 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, таку функцію прокуратури, як нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Але маючи відомості про вчинення правопорушення невідомою особою під час продажу ОСОБА_3 прекурсорів та їх аналогів для виготовлення наркотичних засобів, прокурором не передбачено умовами угоди співробітництво, обвинуваченого з органами Національної поліції в частині викриття особи, яка незаконно їх збула ОСОБА_3 ..
Більш того з наданих суду матеріалів кримінального провадження № 12017040030003931, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2017 року вбачається, що ні слідчим, ні прокурором взагалі не прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про виявлений злочин, отже завдання щодо викриття осіб, які збувають прекурсори та їх аналоги для виготовлення наркотичних засобів, у даному кримінальному провадженні не вирішувалося, так само як і не було вирішено питання про виділення в окреме провадження матеріалів за фактом можливого збуту прекурсори та їх аналоги для виготовлення наркотичних засобів, злочин за яким залишився не розкритим.
Угода про визнання винуватості укладена прокурором є виключно однією умовою для підозрюваного - це беззастережно визнати свою провину в суді.
Таким чином, угода, в даному випадку, не відповідає за метою укладення інтересам суспільства, оскільки спрямована винятково на задоволення приватного інтересу підозрюваного щодо пом'якшення покарання.
Також суд, при дослідження наданих матеріалів кримінального провадження не залишив поза увагою і ту обставину, що обшук за адресою АДРЕСА_1 проводився 18.10.2017 року в присутності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самі відомості про кримінальне правопорушення, згідно Витягу з ЄРДР вносилися вже 04.12.2017 року (тобто майже через 2 місяці після проведення обшуку) і не відносно підозрюваного, а відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність угоди про визнання винуватості вимогам ч. 7 ст. 474 КПК України, невідповідність угоди про визнання винуватості обвинувальному акту у кримінальному провадженні та невідповідність самого обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у зв'язку із допущенням неправильної кваліфікації кримінального правопорушення, що є підставою для відмови у затвердженні угоди та поверненні кримінального провадження прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Повертаючи кримінальне провадження прокурору, суд бере до уваги, що угода була укладена під час досудового розслідування, клопотання прокурора, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення, не надійшло.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. 374, ст. 474, ст. 475 КПК України, суд
Відмовити у затверджені угоди про визнання винуватості укладеної 11 грудня 2017 року між прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12017040030003931.
Закрити судове провадження у кримінальному провадженні на підставі угоди та повернути матеріали кримінального провадження прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 враховуючи, що угода була укладена на стадії досудового розслідування.
Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1