33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
26 грудня 2017 р. Справа № 918/773/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання В'юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Приватний вищий навчальний заклад "Рівненській економіко-гуманітарний та інженерний коледж"
про визнання недійним рішення загальних зборів засновників
В судове засідання з'явилися:
від позивач: ОСОБА_1, довіреність № паспорт НОМЕР_1 від 15.05.97 р.;
від відповідача: Ісаєва О.С., довіреність № б/н від 27.11.17 р.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватний вищий навчальний заклад "Рівненській економіко-гуманітарний та інженерний коледж" про визнання недійним рішення загальних зборів засновників.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2017 р., витребувано необхідні документи, викликано в судове засідання повноважних представників сторін (з довіреностями та документами, що посвідчують особу).
17.11.2017 р. представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити відповідачу подавати державним реєстраторам заяви на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі протоколу зборів засновників коледжу №7 від 06.01.2017 року та протоколів зборів №2, №3, №4, №5, та №6, які проводилися у 2016 році. Заборонити державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за заявами ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж (у формі товариства з обмеженою відповідальністю).
Свою заву позивач обґрунтовує припущенням щодо можливого вчинення відповідачем неправомірних дій, які в подальшому ускладнять можливість виконання рішення суду.
Судом не було винесено, щодо зазначеної заяви будь-яких процесуальних рішень, а тому суд надає їй правову оцінку в даному рішенні у відповідності до чинного законодавства на момент винесення рішення.
Відповідно до ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
Отже, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також надати суду відповідні докази.
Жодних доказів, які б вказували на вчинення відповідачем дій, що в подальшому можуть утруднити виконання рішення суду, на обґрунтування свого клопотання про забезпечення позову заявником не подано, а тому суд в його задоволенні відмовляє.
Ухвалою суду від 28.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.12.2017 р.
11.12.2017 р. позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив суд визнати недійсним рішення зборів засновників відповідача оформлене протоколом від 06.01.2017 р. № 7.
Вищезазначену заяву, суд розцінив, як заява про зміну предмету спору.
У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції чинній на момент подання заяви та прийняття її до розгляду), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи що заява подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, судом вона була задоволена, а тому має місце новий предмет спору, зокрема визнати недійсним рішення зборів засновників відповідача оформлене протоколом від 06.01.2017 р. № 7.
11.12.2017 р. уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує на безпідставність зазначених у позовній заяві обставин, просить суд в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 11.12.2017 р. оголошено перерву по справі до 26.12.2017 р.
20.12.2017 р. відповідачем подано додаткові пояснення в яких вказує на безпідставність тверджень позивача.
22.12.2017 р. представник позивача подав заперечення на відзив, вказує на безпідставності відзиву, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Також, 26 грудня 2017 року у судовому засіданні сторони по справі подали заяви, в яких просили суд здійснювати розгляд справи у загальному позовному провадження зі стадії розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 26 грудня 2017 року представники сторін підтримали подані у судовому засіданні заяви, щодо розгляду справи по суті, також позивач наполягав на задоволенні позову, відповідач в свою чергу наполягав на відмові в позові.
Суд зазначає, 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Розглянувши матеріали справи № 918/96/17, суд вбачає, що позивачем змінено предмет спору, відповідачем подано відзив, також позивачем долучено заперечення на відзив, отже, суд перейшов до розгляду справи по суті, та здійснював її розгляд.
Тому, суд дійшов висновку, що її слід розглядати за правилами загального позовного провадження, оскільки за змістом ч.1 ст.250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. При цьому нова редакція ГПК України не передбачає такої процесуальної можливості як повернення до попередніх стадій, у тому числі знову починати судовий розгляд від початку. Такі дії не відповідатимуть приписам ч.2 ст.19 Конституції.
Суд здійснює розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
У 2002 році ОСОБА_1, відповідно до законодавства України, виступив співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж", взявши участь у створенні статутного фонду товариства у розмірі 10 % від загального статутного фонду при заснуванні.
Іншими засновниками товариства виступили громадяни України: ОСОБА_4 - 10 %; ОСОБА_5 - 10 %; ОСОБА_6 - 30 %; ОСОБА_7 - 20 % та Міжнародний університет "Рівненський Економіко-гуманітарний інститут" імені академіка Степана Дем'янчука - 20 %.
Статтею 113 ЦК України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до ч.1 ст.140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
З зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж".
У позовній заяві, ОСОБА_1 зазначає про порушення процедури скликання загальних зборів учасників та порушень при прийнятті рішення оформленого протоколом №7, що призвело до позбавлення можливості реалізувати позивачем свої корпоративні права, тобто, позивач вказує саме на наявність корпоративних відносин з відповідачем.
Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Засновники суб'єктів господарювання мають права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними корпоративних актів, якими зачіпаються права та охоронювані законом інтереси цієї особи як учасника господарської організації.
Згідно ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів
За таких обставин, враховуючи, що спір виник між господарським товариством та фізичною особою, яка посилається на наявність корпоративних відносин з товариством та обґрунтовує підставність позову порушенням своїх корпоративних прав рішеннями органу управління товариством, суд приходить до висновку, що даний спір є корпоративним і підлягає вирішенню саме господарським судом, а отже позивач правомірно звернувся з даним позовом.
07 січня 2017 року відбулися збори засновників Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж". Зазначене стверджується протоколом № 7 від 06.01.2017 року.
Згідно протоколу №7 від 06.01.2017 року на загальних зборах учасників Товариства обмеженою відповідальністю "Приватний вищий навчальний заклад "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" були присутні: ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка С. Дем'янчука" в особі директора ОСОБА_10 - 20 % у статутному капіталі; представник ОСОБА_4 - ОСОБА_11 (довіреність від 17.09.2016 року) 10 % у статутному капіталі; ОСОБА_5 - 10 % у статутному капіталі; Представник ОСОБА_12 - ОСОБА_9 (довіреність від 07.12.16р. №НВІ265389) - 30 % у статутному капіталі, а разом 70 % у статутному капіталі.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) № 7 від 06 січня 2017 року, прийнято наступні рішення: обрати тимчасово виконуючим обов'язки директора коледжу ОСОБА_13; внести зміни до установчих документів, а саме до статуту приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" та привести статут у відповідність до Закону України "Про вищу освіту" а також у відповідність до Закону України "Про господарські товариства" та затвердити його в новій редакції; провести інвентаризацію меблів коледжу, провести переговори з ТОВ "Рівнебудальянс" щодо подальшого проживання студентів коледжу у приміщенні гуртожитку, що належить вказаному товариству; усі угоди, укладені ОСОБА_1 після 02 квітня 2015 року вважати такими, що укладені особою, котра не мала відповідних повноважень.
Як зазначалося вище, позивач вважає, що дані збори були проведені з порушеннями, а тому просив суд визнати їх недійсними.
Згідно ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ч. 1 - 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.
Суд вбачає, відповідно до пункту 4.4. Статуту Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) вищим органом управління Коледжу є збори Засновників, які відбуваються не раніше, ніж один раз на рік. Збори вважаються дійсними, коли на них присутні Засновники, які володіють у сукупності більш як 60 % загальної кількості голосів. Кількість голосів кожного із Засновників визначається на загальних зборах у відповідності до розміру його частки.
Отже, статутом відповідача встановлено, що збори вважаються дійсними за участі у них засновників які володіють у сукупності більш як 60 % загальної кількості голосів.
Відповідно до ст. 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.
Згідно із ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.
Згідно із ч. 4 ст. 43 вказаного Закону загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24 грудня 2008 року № 13 суди мають враховувати, до для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
На думку суду згаданим рішенням загальних зборів, порушено права позивача, оскільки ряд прийнятих на зборах рішення торкаються безпосередньо його діяльності (ОСОБА_1), а тому останній має право звернення до суду за захистом своїх інтересів.
Також, з урахуванням зазначених норм права, при проведенні зборів, усі учасники товариства (засновник) мають бути повідомлені про проведення таких зборів відповідним повідомленням за 30 днів до такого проведення.
Позивач вказує на ту обставину, що його як засновника не було повідомлено про проведення зборів.
З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач надіслав для позивача повідомлення про проведення зборів засновників ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" за адресою: АДРЕСА_1, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань.
Матеріалами справи стверджено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) в розділі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи", у тому числі прізвища, ім'я, по батькові, місце проживання, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, юридична особа записано: ОСОБА_1, індекс 33016, АДРЕСА_2, розмір внеску до статутного фонду 1650. 00 грн.
У цьому ж розділі вказано, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером), Рівненська область, Рівненський район, с. Біла Криниця, вул. Коцюбинського, 5, НОМЕР_1.
Суд зазначає, що дані про кінцевих бенефіціарних власників подаються до ЄДР пізніше в часі, у порівнянні з даними про засновників. Тому адреси місце проживання засновників, які є одночасно кінцевими бенефіціарними власниками змінилися і необхідно брати до уваги оновлені адреси.
Також з копії паспорта позивача вбачається, що останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_3.
На підтвердження того, що позивач проживає за зазначеною вище адресою в с. Біла Криниця і про це було відомо для ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука" та ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж", матеріали справи містять: повідомлення про скликання позачергових зборів 17.09.16 року, підписане ОСОБА_12 та ПВНЗ "Міжнародний економіко- гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука" в особі ректора ОСОБА_14; лист № 031/79 від 03.04.2017 року, підписаний Засновником ПВНЗ "Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука" в особі ректора ОСОБА_14; конверти надісланий на адресу позивача від ПВНЗ "Міжнародний економіко- гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука", в кількості трьох штук шт.; конверт надісланий на адресу позивача від ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" в кількості 4 шт.
Отже зазначені докази вказують на те, що відповідач та його учасники (засновники) знали про нову адресу позивача в с. Біла Криниця, однак направили повідомлення щодо проведення зборів на невірну адресу.
Крім того, відповідачем в якості доказу надіслання для позивача повідомлення про проведення загальних зборів на стару адресу в м. Рівне надано довідку пошти про повернення листа за закінченням терміну зберігання.
Суд критично ставиться до наданої довідки, як до доказу надіслання листа, оскільки в даному випадку належним та допустимим доказом надіслання є квитанція, яка свідчить про надання послуг зв'язку і надіслання листа та опис вкладення, який підтверджує вміст надісланого листа, що саме повідомлення про проведення зборів було надіслано.
Оскільки відповідачем опису вкладення у цінний лист та квитанції, або будь яких інших належних доказів, які б вказували про надіслання повідомлення про проведення зборів відповідачем не надано, відтак суд вбачає, що позивача не було повідомлено про проведення загальних зборів за 30 днів, як то передбачає ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", отже, ОСОБА_1 було позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах засновників ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж".
Також, позивач зазначав про те, що довіреність, надана засновником коледжу ОСОБА_4 на участь у зборах засновників ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" ОСОБА_11 нотаріально не засвідчена в законом передбаченому порядку, а тому участь такого представника на зборах є неправомірною.
В свою чергу відповідач у судових засіданнях вказував на ту обставину, що довіреність була посвідчена керівником.
Щодо зазначених тверджень сторін, суд зазначає наступне.
У протоколі № 7 від 06.01.2017 року зборів засновників ПВНЗ "Рівненський економіко-гуманітарний'та інженерний коледж" зазначено, що ОСОБА_11 був представником ОСОБА_4 згідно довіреності від 17.09.2016 року без вказання номера, а ОСОБА_9 була представником ОСОБА_12 згідно довіреності № НВІ 265389 від 07.12.2016 року, засвідченої нотаріально.
Згідно ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
З зазначеної норми права вбачається, що довіреність є письмовим документом.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного письмового документу, як те передбачає ст. 244 ЦК України, в підтвердження правомірності представлення інтересів ОСОБА_4 фізичною особою ОСОБА_11.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 245 ЦК України довіреність на право участі та голосуванні на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, встановленому законодавством.
В свою чергу, ч.3 і ч.4 ст. 245 ЦК України визначено перелік осіб та видів довіреностей, які прирівнюються до нотаріальних. Зокрема, керівники установ не уповноважені законодавством засвідчувати довіреності на право участі та голосуванні на зборах (про засвідчення довіреності керівником вказували представники сторін у судових засіданнях).
Отже, довіреність на право участі у зборах засновників товариства з обмеженою відповідальністю засвідчується нотаріально. Це, зокрема, випливає зі ст. 37 та ст. 40 Закону України "Про нотаріат".
Ст. 39 Закону України "Про акціонерні товариства" вказує на те, що довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується нотаріально, або іншими посадовими особами, що вчиняють нотаріальні дії, а також може посвідчуватися депозитарною установою у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку.
Згідно з п. 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" голоси учасників зборів засновників за довіреністю, оформленою з порушенням встановлених вимог, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування.
З зазначеного суд вбачає, що ОСОБА_11 який був представником ОСОБА_4 згідно довіреності від 17.09.2016 року без вказання номера на зборах, не може вважатися повноважним представником, оскільки такої довіреності суду не надано, будь яких письмових доказів протилежного, відповідачем не долучено до матеріалів справи.
Отже, на загальних зборах були присутні і мали право голосу 60 відсотків від загальної кількості засновників, а відповідно до Статуту приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), який зареєстровано 17.09.2002 року № 2417 р., а саме, п. 4.4 вищим органом управління Коледжу є збори Засновників, збори вважаються дійсними, коли на них присутні Засновники, які володіють у сукупності більш як 60 відсотками загальної кількості голосів.
Відповідно до п. 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів.
Судом встановлено, що на зборах засновників приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) 06.01.2017 року були присутніми 60 відсотків від загальної кількості засновників при необхідних більше 60 відсотків.
Відповідно до вище зазначеного, суд вбачає, що збори ТОВ "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" від 06 січня 2017 року, оформлені протоколом №7 були проведені з недотриманням процедури проведення загальних зборів, встановленої статтями 43, 60 ,61 Закону України "Про господарські товариства" та статуту самого товариства, чим були порушені права та законні інтереси позивача, як учасника товариства.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч.1 ст. 74 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 86 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати, згідно ст.129 ГПК (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017), слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення зборів засновників Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), оформлене протоколом № 7 від 06.01.2017 року.
3. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. № 2230/17 від 17.11.2017 року).
4. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (33027, м. Рівне, вул. С. Дем'янчука, 4, ідентифікаційний код 32171210) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 02.01.2018 року.
Суддя Войтюк В.Р.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (АДРЕСА_3);
3 - відповідачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. С. Дем'янчука, 4).