печерський районний суд міста києва
Справа № 757/68474/17-ц
16 листопада 2017 року суддя Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (далі - відповідач, ПАТ КБ «Приват Банк»), в якому просить:
- визнати дії відповідача щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором № б/н від 16.12.2013 р., укладеного з позивачем, з 01.09.2014 р. до 34, 80 % річних та з 01.04.2015 р. до 43,20 % річних - протиправними;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок за кредитним договором № б/н від 16.12.2013 р., укладеним з позивачем, з урахуванням процентної ставки 30 % річних, зарахувавши суму різниці по кредитним платежам, сплаченим внаслідок одностороннього збільшення процентної ставки, у рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
На підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Однак з такою позицією позивача суд не погоджується з наступних підстав.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки, коли судовий збір не справляється, а стаття 5 цього Закону встановлює перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору № 484 від 22.05. 2015 року, яким внесено зміни, зокрема, до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої споживачі не є особами, звільненими від сплати судового збору за подання позовів, що пов'язані з порушенням їх прав.
При цьому, стаття 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час подання даного позову, не містить інших положень, які б відсилали до норм законодавства про визначення пільг від сплати судового збору чи давали підставу для звільнення позивача від сплати судового збору за цим позовом.
Разом з тим, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», дійсно передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору за подання позовів, що пов'язані з порушенням їх прав.
Проте, вирішуючи питання колізії норм щодо сплати судового збору в справах зазначеної категорії, зокрема, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» слід виходити з того, що саме Законом України «Про судовий збір», як спеціальним законом, визначені правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.
Крім того, що Закон України «Про судовий збір» є спеціальним правовим актом, що регулює питання сплати судового збору, цей Закон (в редакції, що діє з 01.09.2015 року) ще є й таким, що прийнятий у часі пізніше, порівняно з нормою ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з цим, вважаю, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі - 1544 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач до позовної заяви повинен був додати документ про сплату судового збору, відповідно до розміру заявлених позовних вимог, в розмірі 1280, 00 грн. на наступні реквізити:
отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 380 04 897
рахунок отримувача 312 142 067 00007
банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві
код банку отримувача 82 00 19
код класифікації бюджету 220 30 101
призначення платежу 22030100;050; «Судовий збір», Печерський р/с, 02896745, за (вид звернення, пункт з таблиці ставок судового збору)
ПІБ (назва) платника.
Проте, ОСОБА_1 при зверненні з даним позовом до суду судовий збір на вказані реквізити не сплатив. Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.
Згідно ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.
Аналізуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 119, 121, 210, 293 Цивільного процесуального кодексу України, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачеві право протягом п'яти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог встановлених ст. ст. 119, 120 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.В. Кирилюк